1.3. МЕТОДИ РІШЕННЯ ЗАДАЧ СУПУТНИКОВОЇ ГЕОДЕЗІЇ

Якщо розглядати методи супутникової геодезії в послідовності розвитку, то перший слід вважати геометричний метод. Він заснований на синхронному фотографуванні ШСЗ на тлі зоряного неба з двох пунктів (як мінімум) на поверхні Землі, що дозволяє визначити складові вектора, що з'єднує ці пункти.

Безліч таких векторів утворює векторну просторову мережу - супутникову (космічну) тріангуляцію. Обробка і зрівняння цієї мережі дають можливість визначати координати нових пунктів в системі координат вихідних пунктів.

У силу великих висот спостережуваних супутників виявилося можливим створення мереж супутникового тріангуляції зі сторонами порядку 1500-2000 км, що, в свою чергу дозволило зв'язати материки і острови Землі єдиної глобальної геодезичної мережею.

Перевагою геометричного методу є можливість виключити з розгляду теорію руху ШСЗ і разом з нею такі трудноучітиваемие фактори як обурення орбіт ШСЗ, викликані аномальним гравітаційне поле планети, впливом тяжіння Місяця і Сонця, тиском сонячного випромінювання і т. п.

Недоліком цього методу є те, що в результаті визначаються тільки лише відносні координати нових пунктів в системі вихідних пунктів, без прив'язки до центру мас Землі.

Тому найбільш загальним методом супутникової геодезії слід вважати динамічний метод, який заснований на вивченні зміни орбіти ШСЗ в часі. Динамічний метод набагато складніше геометричного, тому що для його реалізації необхідно мати у своєму розпорядженні адекватної моделлю руху ШСЗ. Точність результатів у значній мірі залежить від точності обліку факторів, що впливають на рух ШСЗ: сили ваги, впливу тяжіння Місяця і Сонця, тиск сонячного випромінювання та ін.

Динамічний метод дозволяє отримати положення пунктів в єдиній для всієї планети системі координат з початком у центрі мас Землі і визначити зовнішнє гравітаційне поле Землі. Особливо важливе значення має визначення параметрів гравітаційного поля Землі, які служать джерелом інформації для вивчення внутрішньої будови планети. Параметри визначаються з аналізу збурень орбіт ШСЗ.

Реалізація динамічного методу потребує виконання значного обсягу обчислень для спільного визначення координат наземних пунктів, елементів

орбіт ШСЗ та уточнення параметрів моделей збурюючих сил методом послідовних наближень.

У разі визначення тільки лише координат пунктів та поправок до елементів орбіти без визначення та уточнення параметрів гравітаційного поля Землі, динамічний метод називається орбітальним. У орбітальному методі параметри гравітаційного поля використовуються як вихідні. У динамічному і орбітальному методі не потрібна синхронізація спостережень з наземних пунктів на ШСЗ.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я