3. Реагентні методи зм’якшення води

Зм’якшення води реагентними методами засноване на обробці її такими реагентами, аніони яких утворюють з катіонами Са2+ і Mg2+ малорозчинні сполуки: СаСО3, Mg(OH)2, Ca3(PO4)2, Mg3(PО4)2 та інші з подальшим їх відділенням в освітлювачах і освітлювальних фільтрах. Як реагенти для зм’якшення води застосовують вапно, кальциновану соду, гідроксиди натрію і барію та інші речовини.

Зм’якшення води вапнуванням застосовують при високій карбонатній і низькій некарбонатній жорсткості води, а також у разі, коли не потрібно видаляти з води солі некарбонатної жорсткості. Як реагент використовують вапно, яке вводять у вигляді розчину або суспензії (молока) в заздалегідь підігріту оброблювану воду.

Розчиняючись, вапно збагачує воду іонами ОН+ і Са2+

Са(ОН)2 → Са2+ + 2ОН-.

Збагачення води іонами ОН- призводить до зв’язування розчиненого у воді вільного оксиду вуглецю (IV) з утворенням карбонатних іонів

СО2 + 2ОН- → СО32- + Н2О

і до переходу гідро карбонатних іонів у карбонатні

НСО3- + ОН- → CO32- + H2O.

Підвищення концентрації іонів СО32- в оброблюваній воді і наявність в ній іонів Са2+, що містяться у вихідній воді і введених з вапном, призводить до підвищення добутку розчинності і осадженню малорозчинного СаСО3:

Са2+ + CO32- → СаСО3↓.

При додаванні надлишку вапна в осад випадає і гідроксид магнію:

Mg2+ + 2ОН- → Mg(ОН)2↓.

Для поліпшення видалення грубо дисперсних і колоїдних домішок і зниження лужності води одночасно з вапнуванням застосовують коагуляцію цих домішок. Як коагулянт звичайно використовують сульфат заліза (II) FeSО4.7Н2О.

Залишкова жорсткість зм'якшеної води при декарбонізації може бути одержана на 0,4-0,8 мг-екв/дм3 більше некарбонатної жорсткості, а лужність 0,8-1,2 мг-екв/дм3.

Сутність вапняно-содового методу зм’якшення води зводиться до наступних основних процесів:

Са(НСО3)2 + Са(ОН)2 = 2СаСО3↓ +2Н2О;

Mg(HCО3)2 + Ca(OH)2 = СаСО3↓ + MgCО3 + Н2О;

MgCО3 + Са(ОН)2 = СаСО3↓ + Mg(OH)2↓;

CaCl2 + Nа2СО3 = CaCO3↓+ 2NaCl;

CaSО4 + Nа2СО3 = СаСО3↓ + Na2SО4;

Са(ОН)2 + СО2 = СаСО3↓ + Н2О.

Цим методом залишкова жорсткість може бути доведена 0,5-1, лужність - до 0,8-1,2 мг-екв/дм3.

При вапняно-содовому методі зм’якшення води утворювані СаСО3 і Mg(OH)2 можуть пересичувати розчини і довго залишатися в колоїднодисперсному стані. Перехід їх у грубо дисперсний шлам тривалий, особливо при низьких температурах і наявності у воді органічних домішок. Останні діють як захисні колоїди і при великій їх кількості жорсткість води при реагентному методі зм’якшення може знижуватися всього на 15-20%. У подібних випадках перед зм’якшенням або в процесі зм’якшення з води видаляють органічні домішки коагулянтами.

При вапняно-содовому методі часто процес проводять в дві стадії. Спочатку видаляють з води органічні домішки і велику частину карбонатної жорсткості, застосовуючи солі алюмінію або заліза з вапном, створюючи при цьому оптимальні умови для протікання процесу коагуляції. Потім, вводячи соду і решту вапна, дозм’якшують воду. Якщо видалення органічних домішок проводиться спільно із зм’якшенням води, то як коагулянти застосовують виключно солі заліза, оскільки при високому значенні рН води, необхідному для видалення магнієвої жорсткості, солі алюмінію не утворюють сорбционно-активного гідроксиду.

При зм'якшуванні води содово-натрієвим методом воду обробляють содою і гідроксидом натрію:

CaSО4 / CaCl2 + Na2CО3 = СаСО3↓ + Na2SО4 / 2NaCl;

MgSO4 / MgCl2 + 2NaOH = Mg(OH)2↓ + Na2SO4 / 2NaCl;

Са(НСО3)2 + 2NaOH = СаСО3↓ + Nа2СО3 + 2Н2О;

Mg(HCO3)2 + 2NaOH = Mg(OH)2↓ + Na2CО3 + CO2 +Н2О.

З огляду на те, що сода утворюється при реакції гідроксиду натрію з гідрокарбонатом, потрібна для добавки у воду доза її значно зменшується. При високій концентрації гідрокарбонатів у воді і низькій некарбонатній жорсткості надлишок Nа2СО3 може залишатися в зм'якшеній воді. Тому даний метод застосовується лише з урахуванням співвідношень між карбонатною і не карбонатною жорсткістю. Якщо карбонатна жорсткість приблизно рівна некарбонатній, соду можна зовсім не додавати, оскільки необхідна кількість її для зм’якшення такої води утворюється в результаті взаємодії гідрокарбонатів з NaOH. Доза кальцинованої соди збільшується у міру підвищення некарбонатної жорсткості води.

Для зм’якшення води, що вживається для живлення парових котлів низького тиску, може використовуватися содо-регенеративний метод, заснований на відновленні соди в процесі зм’якшення:

Са(НСО3)2 + Na2CО3 = СаСО3↓ + 2NаНСО3.

Гідрокарбонат натрію, потрапляючи в котел із зм'якшеною водою, розкладається під впливом високої температури:

2NaHCО3 = Na2CO3 + CO2 + Н2О.

Сода, що утворюється при розкладанні гідрокарбонату натрію, разом з надмірною содою, введеною спочатку у водозм’якшувач, тут же в котлі гідролізує з утворенням гідроксиду натрію і оксиду вуглецю (IV). Останній з продувочною водою поступає у водозм’якшувач, де використовується для видалення із зм'якшуваної води гідрокарбонатів кальцію і магнію. Недолік цього методу полягає в тому, що накопичення великої кількості CO2 в процесі зм’якшення призводить до корозії металу і підвищення вмісту сухого залишку в котельній воді.

Барієвий метод зм’якшення води застосовують в поєднанні з іншими методами. Спочатку вводять барійвміщуючі реагенти у воду (ВаСО3, Ва(ОН)2, ВаА12О4) для усунення сульфатної жорсткості, потім після освітлення води її обробляють вапном і содою для подальшого зм’якшення. Хімізм процесу можна описати наступними реакціями:

CaSO4 / MgSO4 + Ва(ОН)2 = Ca(OH)2 / Mg(OH)2↓ + BaSO4↓;

Ca(OH)2 + Ca(HCO3)2 = 2 СаСО3↓ + 2H2O;

CaSO4 / CaCl2 + BaА12О4 = CaА12О4↓ + BaSO4↓ / BaCl2;

MgSO4 / MgCl2 + BaА12О4 = MgА12О4↓ + BaSO4↓ / BaCl2;

Ca(HCO3)2 / Mg(HCO3)2 + BaА12О4=CaА12О4↓/ MgА12О4↓ +BaCO3↓ +H2O + СО2.

Барієвий метод застосовують дуже рідко через високу вартість барієвих реагентів. Для підготовки питної води внаслідок токсичності барієвих реагентів він не придатний. Крім того, сульфат барію, що утворюється, осідає дуже повільно, що вимагає відстійників великих розмірів.

Оксалатний метод зм’якшення води заснований на малій розчинності у воді оксалата кальцію (6,8 мг/дм3 при 18°С):

CaSО4 + Na2C2О4 = СаС2О4↓  + Na2SO4;

Са(НСО3)2 + Na2C2О4 = СаС2О4↓ + 2NаНСО3.

Метод відрізняється простотою технологічного і апаратурного оформлення, проте застосовується для зм’якшення невеликих кількостей води через високу вартість реагенту.

Фосфатний метод зм’якшення води як самостійний не застосовують у зв'язку з високою вартістю реагентів. Фосфати застосовують для дозм'якшення води після її обробки іншими реагентами, наприклад вапном і содою.

Як реагенти використовують три - або дінатрійфосфат. При додаванні цих реагентів до води утворюються малорозчинні фосфати кальцію і магнію:

3Са(НСО3)2 / 3Mg(HCО3)2 + 2Nа3РО4 = Са3(РО4)2↓ / Mg3(PО4)2↓ + 6NаНСО3;

3СаСl2 / 3MgSО4 + 2Na3PO4 =  Са3(РО4)2↓ / Mg3(PO4)2↓ + 6NaCl.

Процес фосфатного дозм'якшення води проводять звичайно при температурі вище за 100°С. Залишкова жорсткість при цьому досягається 0,04-0,05 мг-екв/дм3.

У технологічних схемах реагентного зм’якшення води, як і в схемах освітлення і знебарвлення, використовується наступне обладнання: апаратура для приготування і дозування реагентів, змішувачі, відстійники або освітлювачі, фільтри і пристрої для стабілізаційної обробки води.

На рис. 1.4 показана схема водозм’якшувальної установки, що включає найбільш компактний пристрій для зм’якшення води вапняним або вапняно-содовим методами – вихровий реактор (спирактор). Реактор має залізобетонний або сталевий корпус, звужений донизу і наповнений приблизно до половини висоти контактною масою. Як контактну масу застосовують кварцевий пісок або мармурову крихту з розміром зерен 0,2-0,3 мм з розрахунку 10 кг на 1 м3 об'єму реактора. Вода поступає в нижню, звужену частину вихрового реактора через патрубок, приварений по дотичній до корпусу. Завдяки цьому в реакторі виходить гвинтовий висхідний потік рідини. Контактна маса зважується у висхідному потоці води, піщинки стикаються одна з одною і на їх поверхні інтенсивно кристалізується СаСО3; поступово піщинки перетворюються на кульки правильної форми. Коли діаметр кульок збільшується до 1,5-2 мм, крупну, найбільш важку контактну масу випускають з нижньої частини реактора і довантажують свіжу. Вихрові реактори не затримують осаду гідроксиду магнію, тому їх слід застосовувати спільно зі встановленими за ними фільтрами

У технологічних схемах реагентного зм’якшення води з освітлювачами замість вихрових реакторів застосовують змішувачі, краще всього вертикальні (вихрові). У освітлювачах слід підтримувати постійну температуру, не допускаючи коливань більш 1°С протягом години, оскільки виникають конвекційні струми, взмучення осаду і його винесення.

Швидкість руху води в нижній вузькій частині вихрового реактора рівна 0,8-1 м/с; кут конусності 15-20°; швидкість висхідного потоку у верхній частині на рівні водовідвідних пристроїв – 4-6 мм/с. Їх виконують напірними або відкритими. Гідравлічний опір контактної маси складає 0,3 м на 1 м висоти.

При невеликих витратах зм'якшуваної води може бути застосована водоочисна установка типу «Струмінь». Оброблювана вода ділиться на три струмені. Перший, основний струмінь, поступає в підігрівач, а потім - в жолоб змішувача йоржистого типу, де до неї додаються реагенти. Другий струмінь прямує в двохярусний сатуратор, де насичується вапном; третій - в дозатори-змішувачі, що подають в жолоб змішувача розчин соди або, в разі потреби, розчин коагулянту. Вода з доданими до неї реагентами поступає у вертикальний відстійник, потім на фільтри. Час перебування води у відстійнику складає 2-4 год. залежно від температури води.

Термохімічний| метод зм’якшення води. Регенерація вапна з осаду водозм’якшувальних установок

Для економії реагентів і зниження жорсткості до 0,5 мг-екв/дм3 комбінують реагентний і термічний методи зм’якшення. Таке зм’якшення води проводять звичайно при температурі води вище за 100°С. Інтенсивнішому зм’якшуванню води при її підігріві сприяє: утворення важких і крупних пластівців осаду, якнайшвидше його осадження внаслідок зниження в'язкості води при нагріванні; скорочується також витрата вапна, оскільки вільний оксид вуглецю (IV) видаляється при підігріві до введення реагентів.

Термохімічний метод може застосовуватися з додаванням і без додавання коагулянту, оскільки велика щільність осаду виключає необхідність в його обважненні й осадженні.

Застосовують термохімічне зм’якшення виключно при підготовці води для парових котлів, оскільки в цьому випадку найраціональніше використовується теплота, витрачена на підігрівання води.

Як реагенти при цьому методі зм’якшення застосовують в основному вапно і соду, рідше – гідроксид натрію і соду. Застосування гідроксиду натрію замість вапна декілька спрощує конструкцію установок для приготування і дозування реагентів, проте економічно така заміна не виправдана у зв'язку з високою вартістю реагенту.

Для забезпечення видалення некарбонатної жорсткості води соду додають з надлишком.

Для реалізації термохімічного зм’якшення може бути використана схема, показана на рис. 1.5. Спочатку вода підігрівається до 100-105оС, внаслідок чого відбувається її часткове зм’якшення. У нижню частину підігрівача додають реагенти (сода і вапно або гідроксид натрію) і в освітлювачі протягом 1-1,5 години протікає друга фаза зм’якшення води. Далі при необхідності глибокого зм’якшення вода поступає в другий підігрівач, де нагрівається до 130-150оС; туди ж додають розчин фосфатів і вода дозм’якшується протягом 30 хв. Далі зм'якшена вода освітлюється фільтруванням і стабілізується з метою регулювання рН.

Осад водозм’якшуваль-них установок при вапняному і вапняно-содовому методі зм’якшення складається в основному з СаСО3 і Мg(ОН)2. Кількість перехідного в осад СаСО3 за еквівалентними співвідношеннями приблизно в 3,5 рази більше вживаного для обробки води СаО. Фактично у зв'язку з винесенням частини осаду з водою і втратами при транспортуванні можна розраховувати на отримання в осаді СаО приблизно в 1,5 раза більше кількості, витраченого для обробки води. За наявності кальцієвої некарбонатної жорсткості ця кількість збільшується за рахунок СаСО3, що осаджується содою.

Таким чином, при регенерації СаО з осаду водозм’якшувальних установок одержувана кількість не тільки могла б забезпечити власні потреби установок, але і використання частини продукту в інших цілях.

Найдоцільніше одержувати СаО із зернистого осаду вихрових реакторів. Цей осад є майже чистим СаО. При випуску з вихрових реакторів  він має вологість близько 50% і легко віддає частину вологи при підсушуванні на повітрі, після чого його можна піддавати випаленню при 1100оС для отримання СаО

.

Мg(ОН)2, що міститься в осаді, при випаленні переходить в МgО. При великій кількості магнію з часом регенерований осад все більше буде їм забруднюватися з одночасним зниженням вмісту кальцію. У цьому випадку до регенерованого осаду необхідне додавання свіжого вапна для підтримки необхідної активності реагенту.

Процес регенерації може протікати за наступною схемою (рис. 1.6). Вологість осаду знижується до 35%, після чого відбувається його випалення в роторній печі, що обертається із швидкістю 1 об./хв. і має ухил i=0,04 для полегшення переміщення підсушуваного осаду у напрямі входу в піч гріючої пари. Осад, що виходить, охолоджується в повітряній сорочці і прямує в бункер. В установці передбачені пристрої для знепилювання газів, що відходять.

Подпись: Рис. 1.6 – Схема установки для регенерації осаду з відстійників або освітлювачів водозм’якшувальних установок:
1 – центрифуга; 2 – транспортер; 3 – шнековий живильник; 4 – роторна піч; 
5 – охолоджувальна сорочка; 6 – елеватор; 7 – бункер для регенерованого продукту;  
8 – привід печі; 9 – скруббер 1 ступеня для знепилювання газів, що відходять; 
10 – скруббер 2 ступеня; 11 – димар

Контрольні запитання:

З якою метою здійснюють зм'якшення води?

Які види жорсткості вам відомі?

Які є способи зм'якшення води?

Що впливає на вибір способу зм'якшення води?

Як здійснюється термічний, термохімічний та іонообмінний способи зм'якшення води?

У чому полягає суть термічного способу зм'якшення води?

Запишіть та поясніть рівняння вуглекислотної| рівноваги.

Які апарати використовують для термічного зм'якшення води?

Поясніть схему каскадного підігрівача.

Поясніть схему термозм’якшувача системи Коп’єва.

У чому полягає суть реагентних способів зм'якшення води?

Які процеси протікають при вапняковому зм'якшенні води?

Які собливості вапнякового зм'якшення води?

Які процеси протікають при вапняково-содовому зм'якшенні води?

Які процеси протікають при содово-натрієвому зм'якшенні води?

Які собливості содово-натрієвого зм'якшення води?

Які процеси протікають при фосфатному зм'якшенні води?

Які процеси протікають при барієвому зм'якшенні води?

Реагентне зм'якшення води із застосуванням вихрових реакторів.

У чому полягає суть термохімічного зм'якшення води?

Поясніть схему термохімічної установки з фосфатним дозм'якшенням.

Термохімічне  зм'якшення води в установках типа «Струя».

Регенерація вапна з осаду водозм'якшувальних| установок.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я