1. Основи методу радіаційного очищення води

Радіацією або іонізуючим випромінюванням називають короткохвильове електромагнітне випромінювання – рентгенівські й γ-промені, електрони, протони, нейтрони, α-частки і ядра віддачі, а також швидкі нейтрони. Джерелом випромінювання найчастіше є радіоактивний 60Со, розпад якого супроводжується викидом β-часток і γ-квантів, що володіють енергією. Період напіврозпаду 60Со – 5,3 роки, час використання в промисловій установці звичайно досягає 10 років. Як інше джерело іонізуючих випромінювань може бути використаний 137Сs.

Накопичений до теперішнього часу експериментальний матеріал дозволяє виявити різні області застосування випромінювань в обробці води. Відомі наступні ефекти опромінювання водних розчинів неорганічних і органічних речовин (включаючи живі мікроорганізми):

1) хімічні перетворення органічних і неорганічних молекул (деградація одних сполук і утворення інших, поява нових функціональних груп, зміна ступеня окислення);

2) зміна стану колоїдних частинок і суспензій;

3) загибель мікроорганізмів.

Зміни складу і властивостей забрудненої води, пов'язані з цими основними ефектами, можна розглядати як кінцеву мету або як проміжні етапи очищення води від забруднень.

Якщо говорити про хімічну дію випромінювання, то принципово можна зруйнувати органічні сполуки до перетворення їх в оксиди – воду, вуглекислий газ і солі. У цьому відношенні дія випромінювання аналогічно дії найсильніших хімічних окислювачів.

Наявні дослідження в області радіаційного очищення дозволили виявити можливі напрями використання радіаційної обробки для очищення води:

1) руйнування органічних речовин в стічних і питних водах. Конкретною метою може бути загальне зниження вмісту органічних сполук, руйнування шкідливих або токсичних речовин, ослаблення забарвлення і запаху, зменшення піноутворення (окислення, дезодорація);

 прискорення седіментації і поліпшення фільтрованості (коагуляція);

 кондиціонування осадів після біологічного очищення стічних вод, метою якого є прискорення зневоднення осаду; побічний ефект радіаційної обробки осаду - його дезинфекція і дезодорація;

 радіаційна дезинфекція стічних або питних вод (знезараження, дегельмінтизація).

Залежно від складу оброблюваних вод і умов радіаційної обробки можна одержати переважання тих або інших ефектів або їх комбінацію.

Найдетальніше вивчене радіаційне очищення від ПАВ, зокрема, від аніоноактивних ПАВ типу алкілбензолсульфонатів або алкіл-нафталінсульфонатів.

Дія опромінювання на такі характеристики стічних вод, як ХПК і БПК, не завжди однакова. При опромінюванні розчинів щодо легко окислюваних продуктів ХПК зменшується із збільшенням поглинутої дози. Проте у разі опромінювання стічних вод, що містять суміші легко- і важкоокислюваних забруднень, може відбуватися і збільшення ХПК. Це обумовлено тим, що вже при порівняно невеликих дозах, що мало впливають на загальний ступінь окислення суміші, важкоокислювані компоненти в результаті протікаючих під дією випромінювання реакцій перетворюються на легкоокислювані продукти радіолізу. Аналогічне явище відмічене і відносно біологічної потреби кисню: БПК після опромінювання може і зменшуватися, і збільшуватися, залежно від біологічної окислюваності початкових забруднень.

У багатостадійному процесі біологічного очищення стоків застосування іонізуючих випромінювань підвищує ефективність всього процесу в цілому. При цьому установка може бути використана на стадіях:

1)         попереднього очищення для переведення біонерозкладаних сполук в біорозкладану форму, селективної дії на один або групу компонентів стоку з метою переведення їх в осад і др.;

2) остаточного очищення;

3) одночасно на обох стадіях, а також для одночасної роздільної обробки твердо- і рідкофазної фракцій стоку.

Економічні і технологічні характеристики процесу визначаються декількома чинниками:

1) початкова концентрація забруднення (повинна бути врахована також хімічна природа забруднення);

2) бажаний ступінь видалення забруднення;

3) витрата енергії на досягнення бажаного ефекту, тобто необхідна доза випромінювання;

4) умови проведення процесу;

5) характеристики і вартість джерела випромінювання;

6) необхідна продуктивність;

7) надійність конструкції радіаційної установки.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я