1.2. Засоби графічного зображення

В палітрі засобів архітектурної графіки фігурують три її найважливіших різновида: лінія, тон та колір. Кожний цей засіб зображення має свою специфіку.

Лінійна і тональна графіка є одними з найголовніших засобів архітектурної графіки. Лінійна графіка є основною технікою виконання креслення , ескізу, малюнка. Головний засіб її виразності – контрастне співвідношення ліній з поверхнею папера. Різноманітна фактура ліній, що залежить від матеріалу папера, інструментів і прийомів виконання дає матеріальність зображення і відображає плановість об’єктів. Мова лінійної графіки дуже умовна. Приміром, вертикальна побудова ліній дає відчуття стійкості, діагональна – динаміки, горизонтальна – спокою і простору, криві лінії дають представлення замкнутості та плинності. Основні лінійні елементи – вертикаль, горизонталь, похилі і вигнути лінії. Тому виразність лінійної мови графіки залежить від характеру накреслення ліній (пряма, крива, товста, тонка, сполошна, переривиста).

Пряма лінія більш відповідає зображенню, побудованому за допомогою рейсшини, косинця, малюнок же по своїй специфіці більш вільний. Але в обох випадках лінія організує картинну площину. У залежності від напрямку, товщини, сили тону і матеріалу, лінія сприймається лежачою на площині (вертикаль, горизонталь, нюанс) чи визначає третій вимір (похилі лінії), фронтальну глибину (контраст ліній). Лінійний контраст (сильно виражене протиставлення) і лінійний нюанс (співвідношення близьких величин) виникають у результаті взаємодії ліній з поверхнею папера. Тому в архітектурній графіці білий папір – важливий компонент виразності закінченої роботи – креслення, малюнка і т. п., тому що виконують її образотворчі функції. У першому випадку це яка – небудь поверхня, в іншому – повітряне середовище, у третьому – скло, колір площини стіни. Ці виразні можливості папера розкриваються засобами контрасту чи нюансу ліній. Тон, так само як і лінія може виражати різноманітні можливості форми.

Але на відміну від ліній, тон має контраст не лінійний, а поверхневий. Зображення форми в тоні дає можливість передавати такі її якості, як фактура, текстура, величина, вага, що має велике значення для передачі численних характеристик об’єкта. Мова тональної графіки легше сприймається непідготовленим глядачем, тому що зображення за допомогою тону передає більш достовірну інформацію про властивості предмета. Характерна ознака тональної графіки – плоска пляма з визначеними обрисами (силует). Ви користовуючи тон можна виразно будувати площину, як елемент архітектури (архітектурний об’єкт і простір). Знання закономірностей чорно – білої графіки допомагає вирішити композиційні задуми архітектора. Так, приміром, якщо контраст членує форму, то нюансні співвідношення допомагають виразити єдність, площинність зображення. Представлення величини, висоти, маси, площинності поверхні зв’язано зі співвідношенням і розподілом на ній білого, сірого і чорного кольорів. Світлі тони підкреслюють малу масу об’єкта. Темні тони утяжеляють масу. Тому прояв виразних якостей різних по характеру будинків потребує відповідного розподілу темних і світлих тонів. Градації від темного до світлого чи навпаки сприймаються як активний розвиток форми по висоті (динамічні якості). Однакова тональність усієї форми додає їй статичність. Як правило, контрастними співвідношеннями передаються в зображеннях перші плани, нюансними – дальні. Для появи в кресленні чи малюнку тривимірності об’ємної форми можна використовувати прикордонний світлотний контраст, підкреслюючи прикордонні площини. Таким чином, лінійна і тональна графіка дають можливість відображати різні якості об’єктів і середовища.

Кольорова графіка також є невід’ємною складовою архітектурної графіки. Кольорова графіка – це спосіб передачі кольору архітектурної форми, прийом зображення у кольорі середовища, що оточує архітектурний об’єкт. Кольорова графіка пофарбування гуашшю, темперою, кольорова аплікація, що була розроблена європейськими архітекторами в 20 –і роки ХХ ст., широко впроваджується та вдосконалюється багатьма сучасними майстрами. Як правило, кольорова графіка в учбовому процесі проектування приміняться обмежено, - у вигляді кольорових схем та графіків. Основними її видами на практиці є чорно- біла лінійна та тональна графіка, в сполученні з якими фрагментарно використовується і колір. На останьому етапі проектного пошуку у виконанні демонстраційних креслень кольорова графіка застосовується частіше, бо інформативність, повнота та достовірність такого креслення, що зображує об’єкт та середовище у кольорі виявляє на непідготовленого глядача більший вплив, ніж виконання такого ж об’єкту в монохромній графіці. Для багатьох сучасних архітекторів характерно активне сполучення прийомів кольорової графіки з графікою чорно - білою. Комп’ютерна графіка, звісно оперує кольоровим зображенням, що дає доскональну інформацію глядачеві.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я