3.1.1. Архітектурний рисунок.

Архітектурний рисунок має значення перше усе як фактор архітектурного творення, як важливий момент у процесі становлення архітектурного образу.

Саме з цієї точки зору важлива культура архітектурного рисунку, озброювання архітектора засобами іншого мистецтва для графічного виразу свого задуму.

Розглянемо проблему архітектурного рисунку, зрозумілого як рисунок від руки (нарис, ескіз), який робиться у процесі розробки якого – небудь архітектурно-проектного завдання, відмінно від “рисунка архітектора” з натури.

Архітектурний рисунок має різні напрямки. Він може бути технічним, подсібним засобом при виконанні конкретного проектного завдання (схеми, обмірние кроки, ви креслення архітектурних деталей), де потрібне не мале графічне майстерство.

Характер архітектурного рисунка може бути різним: від швидкого нарису до детально розробленого рисунку. З своїй природі нарис - це первинна стадія усякого рисунка. У деяких випадках він може бути закінченим і самостійним виробом станковій графіки, наприклад, шляхові зарисовки, архітектурні фантазії. У підготовчих рисунках та ескізах містить процес пошуку образа майбутнього архітектурного твору. У нарису відображаються важливі моменти творчості: завдання, ідея, засоби і методи їх вирішення. Цінність нарису вмістить в собі можливості швидкої фіксації архітектурного задуму. Цим в більшій ступіні визначаються і матеріали – вугіль, м’який олівець, кість та ін., дозволяючи швидко, вільно та широко реалізувати свій задум на папері, ні упустити часу, як самого великого і цінного фактору творчого процесу.

Нарис у архітектурному проектуванні має саме широке розповсюдження при виконанні первинних архітектурних ескізів: планів, розрізів, фасадів чи перспектив, архітектурних деталій. Нарис у кольору допомагає розгорнути колорит у всіх видах проекту, включає вхідні в нього монументально – декоративні розписи. Нарис в проектуванні виконуеться не тільки у виді рисунку, але і методами рисунку. У останньому випадку дуже важно, щоб у нарису дотримувалась точність масштабу і пропорцій, що з’является показником художнього і графічного майстерства архітектора. Тут іде мова о майстерстві зображення архітектурної форми у ортогональній проекції. Це, звичайно, не значить робить нарис циркулем і лінійкою в руці. Все виконуеться на око, але точно, зберігаючи масштабного співвідношення елементів рисунка, тобто ураховуються об’єктивні закономірності зорового сприйняття, який участує у оцінки композиційних рішень, пропорцій, характеру архітектурних форм.

З точки зору методів використання рисунку на різних етапах проектування інтересні висказання деяких майстрів архітектури.

І.В. Жолтовський: “Усі стадії проектування супроводжуються інтенсивної роботой над рисунком, нарисом. Це - реальні сліди, яки залишають у своїм, порою зігзагоподібном, руху творча мисль архітектора” (25, с.28).

І.О.Фомін: “ Одержав програму конкурсу, я кладу ії під сукно, ні прочитав в неї нічого, крім цільовій установки. Потім роблю в ході кілька день нариси як планів, так і фасадів, ні зв’язивая собі ні кубатурою, ні етажністю, ні деталями споруди. Тільки після того, як я знайду задоволення мені рішення, я начинаю читати програму і виправляти по ній свої первісні нариси... У процесі виконання проекту часто міняю деталі і ні стісняюсь скоблить вже накреслені у туши рисунки. Своїм учням повторюю часто: покупая один олівець, ні забудь купити 10 резинок”. (25, с.33).

К.С.Мельників:


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я