У цей час наука перетворилася у важливий містобудівний фактор. Сучасні наукові установи займають значні території й часто визначають архітектурний вигляд великих міських районів. У цей час в ряді великих міст визначилися райони переважного розміщення наукових установ. Часто навколо великого міста розміщуються спеціалізовані наукові комплекси, що включають поряд із НДІ комплекси конструкторських бюро, експериментальних виробництв і ВНЗ.

            Залежно від області досліджень прийнято розподіляти НДІ на 2 групи:

- група НДІ природничих наук ( 1 секція – фізико-технічні й математичні науки, 2 секція – хіміко-технічні й біологічні науки, 3 секція – науки про Землю);

- група НДІ суспільних наук ( 4 секція).

            До складу НДІ входять наступні основні види будівель і споруд:

- адміністративно-обслуговуючі будівлі (адміністрація, конференц-зали, їдальні й т.п.);

- лабораторні корпуси загальнонаукового типу (4-8 поверхів);

- теоретичні й проектно-конструкторські будівлі (необмеженої поверховості);

- спеціальні лабораторії, представлені значним числом різних типів будівель;

- експериментально-виробничі будівлі;

- будівлі й споруд матеріально-технічного постачання.

            Найбільш характерним для генпланів НДІ є чітке функціональне зонування території. Будівлі НДІ групуються за функціональною ознакою й за санітарними вимогами. Як правило, безпосередньо на границі ділянки розташовуються адміністративно-суспільні будівлі, а у глибині - лабораторно-виробничі будівлі й споруд інженерно-технічного забезпечення. Це так званий принцип глибинного зонування.