9.1. Матеріали для кам'яної кладки

Для спорудження кам'яних конструкцій застосовують різні види природних та штучних каменів, а також будівельні розчини. Армокам'яні конструкції містять у собі ще і сталеву арматуру.

До природних каменів важких порід відносять вапняки, піщаники, граніти. Їх використовують для устрою фундаментів й облицювання. До природних каменів легких порід відносять вапняк-черепашник, туф. Вони розповсюджені у південних районах нашої країни й слугують для зведення стін.

У теперішній час у будівництві широко використовують штучні камені. До них відносяться: цегла різних видів (глиняний звичайний повнотілий, пустотілий, силікатний та ін.), камені керамічні пустотілі, камені з тяжкого та легкого бетону (суцільні й пустотілі).

Кам'яні матеріали, які застосовуються при кладці, повинні мати необхідну міцність, морозо- та водостійкість.

Загальною характеристикою кам'яних матеріалів й бетонів є їх міцність, яка обумовлена марками та класами. Марка каменю встановлюється за значенням тимчасового опору (межа міцності) стиску у кгс/см2, для цегли також і за вигином. Клас бетону за міцністю встановлюється за розділом 2.4.

Згідно із СНіП ІІ-22-81 для кладки використовують наступні марки каменів за міцністю на стиск: марки 4, 7, 10, 15, 25, 35, 50 (камені малої міцності - легкі бетонні та природні камені); 75, 100, 125, 150, 200 (середньої міцності - цегла, керамічні, бетонні й природні камені); 250, 300, 400, 500, 600, 700, 800, 1000 (високої міцності - цегла, природні й бетонні камені).

Морозостійкість каменів також, як і бетонів, в значній мірі визначається їх довговічністю. Вона характеризується марками, що позначають кількість циклів заморожування і відтаювання у насиченому водою стані, які камені витримують без видимих

пошкоджень та зниження міцності. За морозостійкістю є наступні марки каменів й бетонів: 10, 15, 25, 35, 50, 100, 150, 200 й 300.


Марку цегли визначають іспитами на преси на стиск й вигин (см. рис. 9.1).

Межу міцності зразка обчислюють за формулою: при стиску

де Fu - руйнуюче навантаження, кН; А - площа перерізу зразка, см2;

l - відстань між осями опор, см; b - ширина зразка, см; h - висота зразка без вирівнюю чого шару, см.

Межу міцності цегли даної партії обчислюють як середнє арифметичне результатів випробувань різних п'яти стискаємих та п'яти вигинаємих зразків.

Розчини для кам'яної кладки можуть бути цементні, вапняні й

змішані.

Міцність розчину характеризується його маркою, яка визначається тимчасовим опором стиску у кг/см2. Згідно СНіП ІІ-22-81 встановлені наступні марки розчину: 4, 10, 25, 50, 75, 100, 150 та 200.

Для кладки стін будівлі найчастіше застосовують розчини марок 10...100. Свіжоскладений розчин або відталий розчин замороженої кладки має нульову міцність.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я