8.1. Конструктивні особливості

Призначення фундаментів - передавати тиск від споруди на ґрунті основи. За конструкцією їх поділяють на окремі (під колони), стрічкові (під стіни) й суцільні. Фундаменти можуть бути монолітні і збірні.

Окремі фундаменти під колони. Монолітні фундаменти роблять під монолітні або збірні колони уступчастими чи пірамідальними. Пірамідальні фундаменти економніші, але більш трудомісткі. Уступчасті фундаменти можуть мати один (при висоті до 0,45 м), два (при висоті до 0,9 м) та три уступи (рис. 8.1, 8.2). Загальну висоту, висоту нижнього уступу та площу фундаменту визначають розрахунком. Верх фундаменту приймають: при монолітних колонах - на рівні верху фундаментної балки, а в разі її відсутності - на позначці - 0,05 м; при збірних колонах - на позначці - 0,15 м. Висоти уступів приймають кратними 100 мм, а розміри в плані і по висоті кратними 300 мм.

Фундаменти виготовляють з бетону класу не нижче як С12/15 і армують по підошві зварними чи в'язаними сітками зі сталі класу А300, А400. Широко використовують вузькі зварні сітки завширшки 800...3000 мм з робочою арматурою через 200 мм в одному напрямі. Сітки укладають у два шари у взаємно перпендикулярних напрямах. При ширині фундаменту до 3 м сітка може бути одна з робочими стержнями., в двох напрямах. Діаметри стержнів приймають не менш як 10 мм, а вздовж сторін розміром понад 3 м - 12 мм. Якщо сітки в'язані і ширина фундаменту перевищує 3 м, половину стержнів (через один) вкорочують до 0,8 повної їхньої довжини. Захисний шар бетону до арматури призначають при наявності бетонної підготовки 35 мм, а в разі її відсутності - 70 мм.


Фундаменти з'єднують із монолітними колонами випусками арматури з підколінника, площа поперечного перерізу якої дорівнює розрахунковому перерізу арматури біля низу колони. Довжина випусків має забезпечувати стик стержнів, який роблять вище від рівня підлоги.

Зазори між стінками колони і стаканом мають бути: знизу -50 мм, зверху - 75 мм.

Товщина стінок стакана зверху має бути не менш як 200 мм. Уразі меншої товщини стінки стакана (підколінника) армують згідно з розрахунком (аналогічно до колони) горизонтальними зварними сітками і поздовжніми стержнями. Стержні сіток розташовують у зовнішніх і внутрішніх площинах стінок (поздовжні - тільки у зовнішніх). Діаметр стержнів сіток приймають не менш як 1 4 діаметра поздовжніх стержнів підколінника і не менш як 8 мм. Після встановлення колон стакани замонолічують бетоном класу не нижче як С8/10 і не нижче від класу бетону фундаменту, зменшеним на 5 МПа.

У пальових фундаментах тиск від колон на палі передається через ростверк - залізобетонну плиту, яка розподіляє тиск колон на палі. Фундамент з'єднують зі збірною колоною за допомогою стакана з подальшим замонолічуванням його. Палі верхнім кінцем замуровують у ростверк.

Розміри ростверка і підколонника визначають розрахунком і приймають у плані й по висоті кратними 300 мм.

Ростверк розраховують на згинання і продавлювання і армують відповідно до діючих зусиль.

Глибина замурування колон визначається вимогами анкетування їхньої поздовжньої арматури залежно від класу сталі, класу бетону й перерізу колон і приймається для стиснутих стержнів (10...18) d , а для розтягнутих - (20...35) d .

Для фундаментів з підвищеним стаканом товщина його стінок залежить від перерізу колони, ексцентриситету поздовжньої сили і її приймають у межах (0,2...0,3) hc колони.

Розрахунком визначають розміри підошви фундаменту, його висоту, площу поперечного перерізу арматури та висоту першого усту­пу, а для фундаментів з підвищеною ста канною частиною площу перерізу поздовжньої та поперечної арматури стакана.

Розміри підошви фундаменту визначають у розрахунку основи за деформаціями згідно з СНиП 2.02.01-83.

Попередньо розміри підошви фундаментів будівель І та II класів і остаточна для будівель та споруд III і IV класів визначають за умовним розрахунковим опором R0 , який встановлюють за даними ін­

женерно-геологічиих пошуків або за вказівками норм. При цьому тиск ґрунту від основної комбінації навантажень при yt = 1 умовно вважають рівномірно розподіленим по підошві, що допускається для центрально-навантажених фундаментів.

Для позацентрово-навантажених фундаментів епюра тиску ґрунту може бути трапецувата або трикутна; при цьому найбільший крайовий тиск має не перевищувати 1,2R0, а при двовісному позацентровому навантаженні - 1,5R0.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я