9.2. Складки

Складчасте покриття являє собою поверхню, утворену системою похилих плоских граней, що примикають одні до інших під кутом по довгим і спираються на торцеві діафрагми або ребра - по коротким сторонам (рис. 9.3).

Форма поверхні складок може бути трикутною, трапецієподібною або прямокутною (рис. 9.3,в). Найчастіше застосовують багатохвильові покриття. Форма плану споруд, що перекриваються складками, може бути прямокутного, багатокутного або криволінійного обрису.

Складки виготовляють з деревини і полімерних матеріалів. Для граней складок застосовують клеєні, клеєфанерні, деревостружкові, дощано-цвяхові балкові елементи і плоскі тришарові пластмасові панелі. Для підвищення поперечної жорсткості складок використовують розпірки, ребра жорсткості або затяжки, встановлювані по довжині складки.

Проліт складок l - відстань між осями опорних елементів звичайно не перевищує 20-25 м. Відношення стріли підйому f до прольоту l для складок з

деревних матеріалів коливається в межах 2 - 99, з полімерних матеріалів - до

15. Кут нахилу граней складає 20-450. Ширина складок b з деревних

матеріалів змінюється від 1,8 до 6,8 м, з полімерних матеріалів - до 1 м.

Товщину t складок приймають

За конструктивним оформленням складки можуть бути тонкостінними, ребристими або тришаровими.

Складки застосовують у покриттях складських, промислових, цивільних і громадських будівель.


У зв'язку з тим, що складки є просторовою багаторазово статично невизначеною системою, то для випадків симетричного поперечного перерізу і навантажень щодо поздовжньої осі складки можлива спрощена розрахункова схема балки-складки, в якій визначають поздовжні нормальні й дотичні напруження від вигину.

вважають, що грань у поперечному

У поперечному напрямку грані складок розраховують на складову нормального навантаження як пластинки, шарнірно обперті по довгих сторонах на суміжні грані, а по коротких - на кінцеві діафрагми або ребра

жорсткості. У довгих складках

напрямку деформується від місцевого зовнішнього навантаження за балковою схемою. Зовнішню обшивку клеєфанерних складок між ребрами жорсткості перевіряють на місцевий вигин як пластинку, затиснену по чотирьох сторонах.

У зв'язку з тим, що несиметричне навантаження викликає крутіння крайніх складок, то в цих випадках необхідно конструктивними заходами збільшувати їхню жорсткість, обмежуючи переміщення в поперечному напрямку.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я