1.2 Класифікація будівель. Основні їх елементи

Будівлі залежно від призначення поділяють на цивільні, промислові й сільськогосподарські.

До цивільних належать будівлі, необхідні для обслуговування побутових і громадських потреб людей. Ці.будівлі поділяють на житлові й громадські (адміністративні, навчальні, дитячі, культурно-освітні, торговельні, комунальні заклади та ін.).

Промисловими називають будівлі, прианачені для роаміщеня знарядь виробництва і виконання трудових процесів, у результаті яуих виробляється продукція (наприклад, заводи, фабрики, електростанції, насосні станції та ін.).

Сільськогосподарські будівлі призначені для потреб сільського господарства (наприклад, будівлі для утримання худоби й птиці, зберігання й ремонту сільськогосподарських машин, теплиці тощо).

Будівлями масового будівництва називають такі, які зводять у великій кількості за багаторазово тиражованими проектами.

Унікальними є будівлі важливого громадського призначення (палаци культури, музеї та ін.). Як правило, їх зводять за індивідуальними проектами.

Цивільні будівлі поділяють на малоповерхові (один-два поверхи), середньої поверховості (три-п'ять поверхів), багатоповерхові (до 25 поверхів) і висотні (понад 25 поверхів).

Залежно від матеріалу, з якого зведено стіни, будівлі поділяють на кам'яні, дерев'яні та ін.

За видом, розміром і конструкцією будівельних виробів будівлі поділяють на такі, що побудовані з елементів великих і малих розмірів. Великоелементні будівлі (великопанельні, великоблочні, з об'ємних блоків та ін.) повністю монтують з елементів великих розмірів високого ступеня заводської готовності, що потребують використання високопродуктивних підйомно-транспортних механізмів. Дрібноелементні будівлі (відгороджувальні

конструкції будівель та ін.) зводять напівіндустріальними методами; при цьому стіни або опори замуровують вручну з цегли, керамічного або інвого штучного каменя.

Подальшим кроком розвитку збірного домобудування є зведення будівель з об'ємних блоків, що е просторовими конструкціями. Вони повністю оброблені встановленими елементами інженерного устаткування і благоустрою розміром з кімнату, групу кімнат або приміщень (жила кімната, кухня, санвузол тощо).

Кожна будівля має відповідати функціональній доцільності, ар-хітекгурно-художній виразності; доцільності технічних вирішень; надійності; задовольняти санітарно-технічні вимоги з урахуванням природно-кліматичних та інших місцевих умов; вимоги техніки бозпеки і не в останню чергу -економічності будівництва.

Вимоги функціональної доцільності направлені на створення найкращих умов для побуту і праці людей.

Вимоги якості архітектурно-художніх вирішень відбивають естетичні потреби людей. Ці вимоги розглядаються в курсах архітектурного проектування різних видів будівель.

Вимоги доцільності технічних вирішень виражаються у доборі будівельних систем згідно з архітектурним задумом, дотриманням правил раціонального використання будівельних матеріалів і виробів будівельної індустрії району будівництва, необхідністю прийняття технічно обгрунтованих вирішень, що забезпечують надійність експлуатації будівлі.

Санітарно-гігієнічні вимоги: добрі фізичні властивості середовища перебування людини; підтримування потрібної температури і вологості повітря приміщень, їх чистота; забезпечення звукового і зорового комфорту, а також інсоляції, природного освітлення пряміщення.

Усі наведені вимоги безпосередньо залежать від природно-кліматичних факторів і можуть встановлюватися тільки згідно з ними. Методи встановлення такого узгодження розглядаються у процесі вивчення дисципліни "Будівельна

фізика".

Вимоги надійності полягають у здатності будівель і споруд безвідмовно виконувати задані функції протягом усього періоду експлуатації.

Довговічність будівель залежить від довговічності конструкцій, яка забезпечується застосуванням матеріалів з потрібною стійкістю (морозо-, волого- і біостійкість, стійкість проти корозії, високої температури, циклічних температурних коливань та інших рушійних впливів навколишнього середовища, а також спеціальними конструктивними вирішеннями).

Довговічність конструкцій визначається терміном їх служби без втрати потрібних експлуатаційних якостей.

Будівельними нормами встановлено три ступеня довговічності від-городжувальних конструкцій: І - із терміном служби не менше як 100 років; ІІ -не менше як 50 років; ІІІ - не менше як 20 років.

Надійність будівель і довговічність конструкцій тісно пов'язані ще з однією вимогою до будівель: їх вогнестійкістю. Згідно із СНиП 2.01.02-85 " Протипожежні норми" встановлено п'ять основних ступенів вогнестійкості будівель. Кожний з них взаємопов'язаний з конструктивними характеристиками будівель, кількістю їх поверхів і встановлюється згідно з технологічними нормативними документами.

Ступінь вопнестійкості будівель залежить від ступеня запалюваності основних будівель і межі їх вогнестійкості.

Мінімальна межа вогнестійкості конструкцій - це час у годинах, протягом якого дана конструкція чинить опір дії вогню або високої температури до появи однієї а таких ознак: утворення наскрізних тріщин або отворів, втрата конструкцією несучих здатностей (обвал).

Максимальна межа поширення вогню встановлює припустимий розмір пошкодження конструкції внаслідок ї. горіння за межами зони дії вогню.

Межі вогнестійкості будівельних конструкцій зазначаються у спеціальних інструктивних матеріалах.

Вимоги до вогнестійкості будівель і довговічності їх конструкцій можуть

бути різними залежно від призначення будівель, місця і терміну зведення, а також від ряду інших факторів. Для того щоб проектувальник правильно орієнтувався у питаннях виявлення вимог, що висуваються до конкретної будівлі, встановлено важливе поняття - клас будівлі за капітальністю.

Капітальність, з одного боку, - це сукупність властивостей, притаманних будівлі в цілому, Її народногосподарське і містобудівельне значення, а з іншого - це комплекс найважливіших вимог до будівлі та її елементів. Клас будівлі є рівнем цих вимог. Розрізняють чотири класи будівель за калітальністю:

-    великі громадські будівлі (музеї, театри); урядові заклади; жилі будівлі

висотою не менше 9 поверхів, великі електростанції та ін.;

-  громадські будівлі масового будівництва в містах - школи, лікарні, дитячі

заклади, адміністративні будівлі, підприємства торгівлі і харчування, житлові будівлі висотою 6-9 поверхів;

III        - житлові будівлі висотою не більше як 5 поверхів, громадські будівлі

невеликої місткості в сільських населених пунктах;

IV        - малоповерхові жилтлові  будівлі, тимчасові громадські, виробничі,

розраховані на їх експлуатацію протягом короткого часу.

Клас будівлі за капітальністю має забезпечуватися застосуванням будівель і конструкцій відповідних ступенів вогнестійкості й довговічності. Наприклад, жилтлові будівлі І класу проектують не нижчими за І ступінь вогнестійкості з конструкціями, не нижчими за І ступінь довговічності; будівлі ІІ - не нижчими за II ступінь; ІІІ - не нижчими за ІІІ ступінь вогнестійкості і ІІ -за довговічності; у будівлях ІУ класу ступінь вогнестійкості не нормується, а довговічність має бути не нижчою за ІІІ ступінь.

До вимог, що висуваються до будівель та їх елемент ів, належать також вимоги щодо забезпечення їх протипожежної безпеки» Так, будівлі великої поверховості, зведені з матеріалів, що згорять або важко згоряють, необхідно поділити на відсіки протипожежними перепонами - протипожежними стінами (брандмауери), зонами, перегородками, тамбурами-шлюзами. За типами протипожежні перепони, їх мінімальні межі вогнестійкості (0,75...2,5 м),

відстані між ними тощо застосовують залежно від призначення і кількості поверхів будівель, ступеня їх вогнестійкості.

До вимог щодо проектування протипожежних перепон належить також ряд обов'язкових умов. Наприклад, протипожежні стіни, як правило, повинні виступати за межі контура поперечного перерізу будівлі на 0,3,...0,6 м, протипожежні зони виконують у вигляді вставки, що відокремлює бу.цівлю за контуром, тощо.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я