1.1. Будівлі та їх елементи. Основні поняття і визначення

Будівлі - це наземні споруди, що мають внутрішній простір і призначені для проживання, праці, задоволення тих чи інших потреб людини і суспільства, будівлі технічного призначення, такі як мости, греблі, заводські труби, газопроводи, високовольтні щогли та ін.

Внутрішній простір будівель найчастіше поділяється на окремі приміщення - частини їх внутрішнього об'єму, огорожі з усіх боків. Сукупність приміщень, підлога яких розміщується на одному рівні, утворює поверх будівлі. Окремі поверхи мають певні назви (рис. 1.1):

підвал - це поверх, що повністю чи більшою частиною заглиблений у землю (його ще називають підвальним поверхом);

напівпідвальний, або цокольний, поверх - це поверх, рівень підлоги якого заглиблений від рівня тротуару або відмощення не більше як на половину висоти приміщення;

надземний поверх - це поверх (перший, другий, третій та ін.), розміщений вище рівня землі;

горищний, або горище - це поверх, розміщений між покрівлею і перекриттям над останнім поверхом будівлі;

мансардний, або мансарда - це поверх, відокремлений усередині горищного простору, утвореного пологою покрівлею, і призначений для розміщення жилих приміщень, що опалюються.


Усі наведені та інші приміщення є елементами об'ємно-планувальної структури будівлі. Матеріальну оболонку будівлі складають взаємопов'язані конструктивні елементи (рис .1.2).

Фундаменти - підземні конструктивні елементи будівель, що сприймають усі навантаження від розміщених вище вертикальних елементів несучого кістяка і передають ці навантаження на підвалини.

Стіни відокремлюють приміщення від зовнішнього простору (зовнішні стіни) або від інших приміщень (внутрішні стіни). Стіни можуть бути несучими, коли вони крім своєї маси сприймають навантаження від інших частин будівлі (перекрить і даху), самонесучими, якщо вони несуть навантаження лише від своєї маси стін усіх поверхів будівлі, і несучими, коли вони сприймають свою масу лише в межах одного поверху і передають її поповерхово на інші елементи будівлі.

До окремих опор будівлі належать також стовпи або колони, які сприймають навантаження від перекрить і покрівлі. Під стовпи і колони, як правило, влаштовують окремі фундаменти.

Перекриттям називають горизонтальні конструкції, що поділяють внутрішній простір будівлі на поверхи. Вони призначені для сприймання крім своєї маси корисного (тимчасового) навантаження, тобто маси людей, предметів, обстановки і обладнання приміщення, і передачі її на стіни чи окремі опори. Залежно від місцезнаходження в будівлі перекриття поділяють на міжповерхові, що розташовані між двома суміжними поверхами, горищні - між верхнім поверхом і горищем, надпідвальні - між першим поверхом і підвалом і нижні - між першим поверхом і підвалом.

Дах завершує будівлю і захищає її від атмосферних опадів. Верхню водонепроникну оболонку даху називають покрівлею. Якщо будівлю зводять без горища, то її дах одночасно виконує функції даху і горищного перекриття; у цьому разі його називають покрівлею.

 

Перегородки є вертикальною огорожею конструкції, що відокремлює одне приміщення від іншого. Вони спираються на міжповерхові перекриття або на підлогу перших поверхів.

Сходи - похилі сходові конструктивні елементи, призначені для вертикальних комунікацій у будівлях і спорудах. Сходи в більшості випадків з протипожежних міркувань розміщують в окремих приміщеннях, які називають сходовими клітками. Об'ємно-планувальний елемент будівлі, який складається зі сходової клітки і прибудованої до неї шахти ліфтів та майданчика для їх обслуговування, називають сходово-ліфтовим вузлом.


Вікна призначені для освітлювання приміщень природним світлом та провітрювання. Великі за площею прорізи в стінах, що заповнені відгороджувальною світлопрозорою котрукцією, називають вітражами. Усі відгороджуяальні світлопрозорі поверхні називають світлопрозорими огорожами.

Двері призначені для сполучення суміжних приміщень або приміцень із зовнішнім простором.

Основні конструктивні елементи будівлі - горизонтальні (перекриття, покриття), вертикальні (стіни, колони) і фундаменти - разом складають єдину просторову систему - несучий кістяк будівлі; вони надійно забезпечують сприймання і передачу на основи всіх видів навантажень і механічних дій, що виникають у процесі експлуатації будівлі.

Розрізняють також відгороджувальні конструкції будівлі, що відокремлюють приміщення від зовнішнього середовища або одні приміщення від інших. До них належать зовніші й внутрішні стіни, перекриття і підлога, перегородки, покриття і дах, вікна і двері.

Деякі частини будівель одночасно виконують несучі й огороджувальні функції (наприклад, стіни, перекриття і покриття).


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я