10.1. Призначення та різновиди ліхтарів

Для збільшення природного освітлення всередині виробничих приміщень або утворення аерації (або того й іншого водночас) улаштовують ліхтарі у вигляді спеціальних надбудов на покриттях виробничих будівель.

Посилювати природне освітлення шляхом утворення верхнього світла, яке проникає через засклені поверхні ліхтарів, потрібно при великій ширині виробничих приміщень. Аераційні ліхтарі використовують тоді, коли потрібно усунути з виробничих приміщень надмірну кількість теплоти або шкідливих газів. Аерацією називають організовану й керовану природну вентиляцію, яка відрізняється від штучної тим, що працює лише за рахунок теплового напору повітря, тобто без витрат механічної або електричної енергії. У системі аерації розрізняють приливні отвори, через які повітря входить до приміщення, і витяжні, через які повітря видаляється з приміщення.

За формою поперечного перерізу розрізняють такі ліхтарі:

прямокутні (рис. 10.1, а), які широко використовують у виробничих будівлях завдяки простій конструкції, можливості відкривання стулок та зручності експлуатації, їх вертикальне засклення менш водопроникне, ніж похиле у трапецоїдних ліхтарів, менше забруднюється і заноситься снігом;

трапецоїдні (рис .10.1, б, в) з заскленими поверхнями, похилені під кутом 60° до горизонту, які раніше часто використовували як світлові ліхтарі. У системі аерації їх застосовують як приливні, для чого їх стулки виконують такими, що відкриваються. Недоліком цих ліхтарів є швидке накопичення бруду й снігу на зовнішніх засклених поверхнях, унаслідок чого різко знижується їх світлова активність;

трикутні (рис. 10.1, г), які використовують винятково для освітлення; мають дві засклені поверхні, похилені під кутом 45° до горизонту. Ширину ліхтаря беруть не більшою за 3 м тому, що великий кут нахилу тягне за

собою і значну його висоту. При будь-якій світловій орієнтації ліхтаря він дає істотну інсоляцію, яка в більшості випадків неприпустима у виробничих умовах через те, що спричинює блиск інструментів і оброблюваних деталей. При цьому утворюється легке осліплення працівників, що знижує їх продуктивність праці;

М-подібні (рис .10.1, д), які широко використовують у системі аерації як витяжні в цехах з надмірним виділенням теплоти. У разі потреби такі ліхтарі виконують комбінованими: їх верхні вертикальні стулки відкриваються для виходу повітря, а нижні, нахилені під кутом 45...60° до горизонту, е глухими і призначаються виключно для освітлення;

шедові пиловидного профілю (рис. 10.1, е), які є половиною М-подібного ліхтаря. На півночі їх використовують у виробництвах, де інсоляція абсолютно неприпустима, а також для великих за шириною прольотів, де потрібно освітлювати місця, віддалені від вікон. Для підвищення світлової активності нижні стулки ліхтарів іноді встановлюють похило;

зенітні (рис.10.1, ж-і), які мають світло-прозорі поверхні в площині покриття; їх використовують виключно для освітлення. Для засклення використовують склоблоки, склопластик і органічне скло. Перевагою таких ліхтарів є велика світлоактивність, удвічі менша площа порівняно з іншими і мала маса. Недоліки - забруднюються і заносяться снігом.

Спільний недолік описаних ліхтарів полягає в тому, що їх бічні поверхні легко піддаються впливам вітру, який іноді може протидіяти виходу повітря через отвори ліхтарів і утворювати снігові наноси біля одного з боків ліхтарів. З огляду на це ліхтарі слід орієнтувати так, щоб їх поздовжня вісь була перпендикулярною до домінуючих напрямів літньої рози вітрів і паралельною максимальним розмірам зимової рози. Таке розташування створюватиме сприятливі умови для аерації. Але останнє не завжди можливе виходячи з умов розміщення промислової будівлі на певній ділянці. При цьому постає потреба періодично зачиняти стулки ліхтарів з того боку, де є вітер, що



створює певні труднощі в процесі їх експлуатації. Для забезпечення безперервної роботи аерації (в окремих конкретних умовах) використовують або вітрозахисні щити (рис.10.1, а), які встановлюють біля ліхтарів на покрівлі, або так звані незадувні ліхтарі (рис. 10.2, б).

На рис .10.2 показано поперечний розріз сталевого аераційного ліхтаря, де повітря рухається за допомогою двох жалюзійних стулок, які відкриваються одночасно за допомогою вертикального стержня, що з'єднує їх. Стулки заповнюють армованим склом або азбестоцементними хвилястими листами. На відстані 2050...4350 мм від звису покрівлі ліхтарів встановлюють вітровідбивний щиток з азбестоцементних листів, прикріплених до металевої рами. Для забезпечення вільного виходу повітря з приміщення через ліхтар у його нижній частині передбачено вітровідбивний козирок, який спирається на кронштейн.

Ліхтар КТИС (рис. 10.2, б) також працює як аераційний. Відкривання його бічних стулок у межах кута 40° регулюється обмежувальною дугою, яка виступає зовні. Ліхтар виконують зі сталі: він має великі звиси покриття, що виключає можливість проникнення атмосферних опадів (дощу, снігу) у середину приміщення.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я