6.1. Стрічкові фундаменти

Стрічкові фундаменти застосовують у допоміжних будівлях, а також у будівлях, стіни яких не сприймають динамічних впливів, які звичайно виникають під час роботи технологічного й внутрішньоцехового транспортного устаткування.

Збірні стрічкові фундаменти складаються з нижньої опорної частини із залізобетонних блоків-подушок і верхньої частини з бетонних фундаментних блоків.

Утворення збірного стрічкового фундаменту починають з укладання на дно котлована шару піщаної підготовки завтовшки 100+150 мм. на який безпосередньо ставлять залізобетонні блоки-подушки. По верху подушок

кладуть шар цементного розчину (до 50 мм) з металевою арматурою із стержнів діаметром 12...14 мм, після чого блоки викладають на цементному розчині у вигляді стіни.

Стіни каркасних виробничих будівель спирають на фундаментні балки, які вкладаються на своє місце після встановлення колон і підбетонування опорних стовпчиків (рис.6.1).

Фундаментні балки забезпечують можливість для прокладання в будівлі каналів, колекторів та підземних комунікацій. Залізобетонні фундаментні балки масть трапецоїдний і тавровий перерізи. Верх фундаментних балок має бути на 30 мм нижчим за рівень підлоги. Балки встановлюють на цементний розчин товщиною 20 мм.

Для забезпечення відведення атмосферних вод від будівлі по всьому її зовнішньому периметру виконують відмощення, тобто мощення каміння або асфальтове покриття у вигляді смуги, ширина якої повинна бути не меншою за ширину карнизного звису із розміром 200 мм, але не менше 50 мм. При макропористих грунтах ця ширина значно збільщується. Мощення повинно мати нахил від будівлі 3-5% для стікання води. Для утеплення підлоги цеху біля балки з боку приміщення виконують шлакове підсипання також у вигляді смуги, що йде по внутрішньому периметру будівлі. Розміри шлакового підсипання залежать від конструкції підлоги й клімату району (рис. 6.2).

Рис. 6.1 (б, в,) - Схема фундаменту балок: б - укладання балок на опорні стовпчики; в - те саме, але на випуски арматури

Рис. 6.2 - Схеми деталей фундаментів:

1 - пісок; 2 - щебінь; 3 - мощення; 4 - гідроізоляційний шар; 5 - колона; 6 - утеплюючий шар

шлаку; 7 - залізобетонні стовпчики; 8 - фундаментна балка

Під колони каркаса передбачають стовпчасті фундаменти, які виготовляють з одного блоку (підколонника зі стаканом - рис.6.3, а), або з підколонника і фундаментної плити (рис. 6.3, б). Для зменшення маси й витрати сталі під колони рекомендують застосовувати збірні ребристі або порожнисті фундаменти (рис. 6.3, г, д). Фундаменти з підколонниками пенькового типу передбачають під залізобетонні колони великого перерізу або під металеві колони (рис. 6.3, е).

При слабких грунтах і близькому розміщенні рівня ґрунтової води під колони виробничих будівель передбачають пальові фундаменти. Головні частини паль 2 об'єднують по верху залізобетонним ростверком 1, який є підколонником (рис. 6.3, в). Застосування пальових фундаментів зменшує об'єм земляних робіт й витрати матеріалів. Під спарені колони застосовують фундаменти з двома стаканами. Верхній обріз фундаменту заглиблюють на 0,15 м від рівня підлоги цеху.


2


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я