4.4. Перекриття і підлоги, дахи і покрівля

Перекриття цивільних будівель поділяють за такими основними ознаками: функціональним призначенням; конструктивною ознакою; типом і розміром виробів; матеріалом виробів; теплотехнічними та звукоізоляційними характеристиками; ступенем збірності та заводської готовності.

За функціональним призначенням розрізняють перекриття горищні, міжповерхові, над підвалами та проїздами.

За конструктивними ознаками перекриття поділяють на суцільні та роздільні; вони можуть бути із суцільною або порожнистою несучою частиною, виконаною із збірних панелей, балок або в монолітних конструкціях.

Залежно від конструктивних систем і схем цивільних будівель обирають конструкції перекрить і призначають типи та розміри виробів для них. Наприклад, для безкаркасної системи при конструктивній схемі з поздовжніми несучими стінами застосовують тип несучих виробів для перекрить - настили із багатопорожнистих панелей; поперечними стінами з вузьким кроком - суцільні панелі розміром з кімнату; з поперечними з широким кроком - суцільні панелі; настили з багатопорожнистих панелей.

Для каркасної системи при конструктивній схемі з повним каркасом використовують настили та багатопорожнисті панелі, які вкладають на ригелі; такий самий тип перекрить використовують при конструктивній схемі з неповним каркасом.

Зі збільшенням вантажопідйомності кранів продовжували укрупнення елементів перекрить і почали виготовляти переважно перекриття з панелей (рис .4.8).

Спочатку виготовляли ребристі панелі з балками-ребрами, розміщеними зверху або знизу панелі. У цьому вирішенні ребра виконували функцію балок, а панелі - функцію накату.

При розміщенні ребер знизу панелі перекриття є ефективнішими з точки зору несучої здатності, але при такому вирішенні доводиться влаштовувати підвісну стелю.

Якщо ребра розміщувати зверху панелі, відпадає потреба у підвісній стелі, і вся конструкція перекриття простішає. Раціональнішими типами перекриття виявилися порожнисті панелі. Спочатку застосовували різної форми порожнини - овальні та круглі; нині випускають панелі з круглими порожнинами.

Багатопорожнисті панелі виготовляють товщиною 22...30 см, довжиною 2,4...12 м і шириною 1,2...3,6 м. Такі панелі перекриття спираються на несучі стіни по обидва боки, якщо стіни цегляні, а на блочні - якщо глибина спирання не менша за 90 мм.


Перекриття треба з'єднувати з кам'яними стінами сталевими анкерами площею перерізу не менше як 0,5 см , відстань між ними не повинна перевищувати 6 м.

При спиранні панелей по контуру застосовують панелі суцільні товщиною 10..16 см й шатрові. Суцільна панель - це залізобетонна плита сталого перерізу з нижньою поверхнею, готовою для фарбування, і верхньою, підготовленою для влаштування підлоги. Шатрова панель має вигляд плити, обрамленої по контуру ребрами, зверненими вниз у вигляді карнизу. Застосування панелей розміром з кімнату уможливлює вилучення з конструктивної схеми будівлі ригелів та інших балочних елементів, а завдяки малій товщині зменшення висоти поверху без зменшення висоти приміщення.

Конструкції перекрить каркасних будівель виконують із збірних залізобетонних панелей і ригелів перекрить. Панелі перекрить спираються на полиці ригелів, а ригелі - на приховані залізобетонні консолі колон каркаса. Перекриття каркасних будівель мають забезпечувати жорсткість і стійкість у горизонтальній площині, а також передавати зусилля від горизонтальних навантажень на стінки - діафрагм жорсткості.

Залізобетонні панелі перекрить для каркасних будівель випускають чотирьох типів (рис.4.9):

рядові багатопорожнисті;

пристінні багатопорожнисті, які прилягають до зовнішніх стін каркасних будівель;

зв'язкові багатопорожнисті;

зв'язкові ребристі, у плиті яких можуть передбачатися отвори для пропускання вертикальних комунікацій.

У зв'язкових і пристінних панелях запроектовані випуски арматури опорного плоского каркаса. Вони призначені для утворення жорсткого диску перекриття і сприйняття зусилля розтягання. На поздовжніх гранях усіх панелей є заглиблення для утворення шпонкового стику.

Багатопорожнисті   панелі   каркасних   будівель   вирішені аналогічно

багатопорожнистим панелям, призначеним для безкаркасних будівель із вирізненням підйомних петель, передбаченими заглибленими і в обхід порожнини панелі. Специфічною для перекриття каркасних будівель є зв'язкова ребриста панель, її габаритні розміри збігаються з габаритними розмірами багатопорожнистоі зв'язкової панелі. Ребра панелі розміщені по її контуру; дно панелі товщиною 50 мм може мати необхідні отвори для санітарно-технічних і електротехнічних проводок, для діафрагм жорсткості.

Конструкції балочних і монолітних перекрить розглядалися раніше в конструкціях малоповерхових будівель.

Підлоги цивільних багатоповерхових будівель мають задовольняти вимоги міцності, опору спрацюванню, архітектурно-декоративним, достатньої еластичності та безшумності, гігієнічним та економічним зручностям і зручності для прибирання. У жилих приміщеннях застосовують підлогу з матеріалів, що забезпечують оптимальні показники теплотривкості поверхні -так звану теплу підлогу: з дощок, паркету чи лінолеуму та інших матеріалів. У санітарних вузлах, душових, кухнях підлога має бути водонепроникною, наприклад з керамічних плиток. Вибір типу підлоги в цивільних будівлях завжди є складним процесом, що потребує від архітектора високих професійних знань і досвіду. Так, у гуртожитках, готелях, кабінетах лікарів, дитячих приміщеннях, адміністративних приміщеннях, театрах настилають підлогу з матеріалів, що мають малий коефіцієнт теплотривкості, наприклад із дощок, паркету, лінолеуму та ін. При виборі підлоги для торговельних залів, магазинів, підприємств громадського харчування та інших, віддалених від зовнішніх вхідних дверей більш як на 20 м, а також розташованих на другому і наступних поверхах будівлі, теплотехнічні особливості матеріалів вже не мають великого значення; головна особливість такі підлоги - здатність до стирання. У цих приміщеннях крім теплої застосовують також холодну підлогу, таку як бетонна, мозаїчна, керамічна і підлога з шлакоситалу.


Підлога складається з ряду шарів, закладених послідовно. Підлогу зі штучних матеріалів (дощок, паркетна) розглянуто раніше в конструкціях малоповерхових будівель.

Підлога з лінолеуму, реліну, полінінілхлоридних плиток характеризується великим опором до стирання, великою пружністю і низьким водопоглинанням. Укладають лінолеум, релін, полівінілхлоридні плитки на мастиці на цементно-піщану стяжку або на стяжку з легкого бетону товщиною 200 мм на деревоволокнисту плиту товщиною 4...5 ми, покладену на тепло- або звукоізоляційний шар.

Підлога з керамічних і шлакоситалових плит має значну стійкість і високу міцність до стирання. До недоліків цієї підлоги належать жорсткість і велика теплотривкість, а також істотна трудомісткість при впорядкуванні. Керамічні й шлакоситалові плити в сухих приміщеннях (вестибюлі, сходові клітки та ін.) опорядковують на прошарок з цементно-піщаного розчину на бетонний підстильний шар або плиту перекриття. Для захисту перекрить від вологи під прошарок з цементно-піщаного розчину розміщують гідроізоляційний шар. Для захисту перекриття від кислот та їх розчинів плитки на гідроізоляційний шар укладають й прошарок з кислототривкого розчину на рідкому склі.

Дахи сучасних цивільних будівель класифікують за такими ознаками; призначенням; експлуатаційними умовами; конструктивними ознаками; матеріалом даху і несучої частини; технологічними характеристиками; ступенями збірності та заводської готовності.

За призначенням дахи виконують функції несучих і огороджувальних конструкцій, їх поділяють на дві групи: безгорищні з'єднані (традиційно їх називають покриттями) і горищні роздільні. Безгорищні дахи поділяють на ті, що експлуатуються, і ті, що не експлуатуються.

За експлуатаційними умовами дахи влаштовують із зовнішнім і внутрішнім водостоком.

Згідно з конструктивними ознаками дахи виготовляють із збірних залізобетонних панелей і дерев'яних виробів. Для покриття несучої частини використовують панелі горищного перекриття. З'єднані утеплені дахи повинні відповідати теплотехнічним вимогам. Як правило, панелі даху перекривлять половину ширини будівлі. Роздільні дахи бувають холодними і утепленими.

Для покрівлі сучасних цивільних будівель застосовують рулонні, безрулонні та азбестоцементні матеріали.

За ступенем збірності двхи бувають підвищеної (покрівлю і шари утеплення наносять на підприємстві) і зниженої (шари даху вкладають на будівлі) заводської готовності.

Для даху застосовують такі основні залізобетонні вироби; несучі панелі покрить, плити парапетів і карнизів. Для роздільних дахів необхідні спеціальні ребристі чи плоскі панелі, а для з'єднаних, як правило, використовують несучі панелі горищних перекрить (круглопорожнисті або суцільні). В окремих випадках для з' єднання дахів виготовляють комплексні утеплені великі панелі. Вирішення комплексних панелей не відповідає сучасним технологічним вимогам, тому їх застосування обмежене.

Для роздільних дахів призначені ребристі й залізобетонні панелі, попередньо напружені арматурою, що належать до типових серій виробів і мають такі основні розміри: ширину 1490 і 1190 мм, довжину -4780...6580 мм.

Із застосуванням безвентиляційних з'єднаних дахів, що складаються з великих панелей горищного перекриття, насипного утеплювача і покрівлі, були виявлені такі їх недоліки: низькі технічні й експлуатаційні властивості. Це спричинило перехід до з' єднаних покрить з більш індустріальних комплексних легкобетонних панелей, що не вентилюються або вентилюються. Одночасно було впроваджено з'єднані дахи, що вентилюються, із залізобетонних панелей -ребристої панелі даху й панелі горищного перекриття з утеплювачем. Проріз між цими панелями забезпечував вентиляцію і просушування утеплювача.

Досвід застосування і експлуатації численних різновидів з'єднаних дахів великопанельних будівель показав, що через низьку довговічність покрівлі всі зазначені дахи протікають. У зв'язку з цим для великопанельних будівель застосовують окремі горищні дахи, що вентилюються.

Дахи великопанельних будівель виконують згідно з типовими проектами з використанням виробів ДБК. На рис.4.10, показано схему даху, виготовленого з ребристих панелей із поперечними опорними елементами, де передбачено внутрішній водостік; нахил рулонної покрівлі, укладеної по ребристих залізобетонних панелях, становить 3%. Основні типорозміри панелей -6180x3580x6180x2980 мм. Панелі спираються на поперечиі ґратчасті елементи-рами, розташовані з кроком панелей внутрішніх стін (рис.4.10). У ребристих панелей, що спираються на парапетні панелі (рис. 4.10, б) й поздовжні опорні елементи (рис.4.10, в), висота ребер дорівнює 300 мм. Основні розміри -5680x2980 і 5080x2980 мм. На опорному елементі зверху передбачено четвертину, при спиранні на яку ребристі панелі даху, що стикуються, взаємно суміщені по вертикалі на 80 мм, що поліпшує встановлення водостічного лотка (рис.4.10, г,е).

Розглянуті види дахів з ребристих панелей із рубороїдною покрівлею можуть також мати мастичну покрівлю. Для подовження терміну служби покрівлі застосовують безрулонні дахи, в яких верхня панель передбачена лотковою - її поздовжні ребра розміщуються зверху. Панелі даху спираються на зовнішні стіни будівлі і на ребро водостічного лотка (рис. 4.10, д).

Для житлових і громадських будівель із стінами з місцевих матеріалів найбільшого поширення набули дві конструктивні схеми: з трьома і чотирма поздовжніми несучими стінами. Для обгороджування цих дахів застосовують два варіанти влаштування парапету: низький з парапетною плиткою і додатковою металевою огорожею даху при спільній висоті парапету і обгороджування 600 мм; високий (висота 600 мм). Ребристі панелі даху спираються на поздовжні зовнішні стіни й цегляні стовпчики, які викладають по внутрішніх поздовжніх стінах. Якщо згідно з місцевими умовами потрібно

влаштовувати зовнішній водостік, карниз опорядковують у двох варіантах: із залізобетонною карнизною плиткою або у вигляді напуску з армованої цегляної кладки.

В окремих районах згідно з чинними правилами щодо економічного витрачання будівельних матеріалів припускається застосування лісоматеріалів; можуть бути використані варіанти горищних дахів із кроквами, латами з брусків та покрівлею з азбестоцементних хвилястих листків або черепиці. Мінімальні нахили дахів добирають залежно від матеріалу покрівлі, для хвильових азбестоцементних листів звичайного профілю - 1:3; підсильного -1:4; для черепиці - 1:2.

В окремих випадках згідно з архітектурними і місцевими виробничими вимогами можна застосовувати для дахів пазову або стрічкову черепицю.

Іноді залежно від експлуатаційних вимог покрівлі виконують плоскими. Основні типи покрівель: рубероїдна або інша рулонна; мастична; безрулонна.

Для покрівлі використовують рулонні матеріали й різні мастики. Наприклад, рубероїд - даховий картон, просочений м'якими рубероїдними бітумами і покритий з обох боків тугоплавкими бітумами.

Крім рубероїду з картону промисловістю випускаються склорубероїд, пергамін і гідроізол. Пергамін, як і підкладочний рубероід, використовують для нижніх шарів рулонної покрівлі. Гідроізол виготовляють з азбестового паперу на бітумі і застосовують для плоских покрівель.

Для мастичних покрівель армовані прокладки використовують із скловолокна, виготовленого збезлужного скла у вигляді сітки.

На неармовані рулонні й мастичні покрівлі накатують захисний шар. Для покрівель, що не експлуатуються, таким шаром є крупнозернистий пісок або дрібний гравій, просочений антисептованою мастикою, яку наносять на рулонні матеріали. Захисником рулонної покрівлі в покриттях, що експлуатуються, є бетонні плитки та інші матеріали.

Рис .4.10 - Вентилювальні горищні дахи великопанельних житлових будівель: а - з ребристих панелей з поперечними опорними елементами; б - прилягання даху з ребристих панелей до парапету; в - з ребристих панелей з поздовжніми опорними моментами; г, е - варіанти спирання ребристих панелей даху на поперечні елементи; д - безрулонний з лоткових панелей

Основою під даховий килим є залізобетонні панелі даху, або стяжки, вкладені по жорсткому утеплювачу даху. До укладки покрівлі замуровують цементним розчином шви між усіма збірними виробами даху, готують вертикальні й похилі проникні поверхні, до яких приклеюють відгини покрівлі, а також прикріплюють рейки, костилі та інші деталі, необхідні для скріплювання покрівлі. На рис.4.11 показано чотиришарову рубероїдну покрівлю, в якій кожний шар зсунутий відносно шару, що лежить нижче, на 250 мм. Покрівлю укладають на мастиці, починаючи з карнизу. При зведенні найбільш значущих об'єктів застосовують мастичні покрівлі (рис.4.11, б). Мастичну покрівлю виготовляють так: по ґрунтовці вистилають рулони скловолотна паралельно карнизу, на них наносять мастику, яка просочує склополотно і приклеює його до основи покрівлі. Так само укладають ще два шари склополотна і мастики у взаємноперпендикулярних напрямах.

У прикладх, показаних на рис.4.12, є деталі прилягання покрівлі до парапету та стін. Так, покрівля а рубероїду доходить до вертикальної площини і закінчується на бортику з нахилом 45°. Такий бортик виготовляють із цементного розчину або асфальтного бетону.

У місці прилягання покрівлі до парапету під парапетну плиту (або ковпак з дахової сталі) заводять три додаткових шари рубероїду, які вгорі разом із фартухом прибивають цвяхами до дерев'яної рейки. Унизу ці три шари перекривають один одного на 100 ...150 мм.

У разі зовнішньому водостоку особливу увагу сяід приділяти з'єднанню дахового килиму з деталями звису й водовідводу, який виконують з дахової сталі (див.рис.4.11). Штабу оцинкованої дахової сталі, що утворює звис, прикріплюють за допомогою Т-подібних костилів до карнизної плити. На цьому місці виготовляють високий фальц, який після укладання рулонної (або мастикової) покрівлі загинають і затикають край дахового килиму.



Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я