3.1. Вимоги до перекрить. Типи перекрить і підлоги

Малоповерхові житлові будівлі за капітальністю наложать до Ш-ІУ класів; відповідно довговічність конструкцій перекрить має бути не нижчою за ІІІ ступінь, а їх вогнестійкість не обмежується: перекриття можуть бути повністю, частково стійкими до вогню і незахищеними від нього. Перекриття поділяють на міжповерхові та ті, які встановлюють на горищі, над погребом і підвалом. Технічні вирішення, які забезпечують добрі звуко- та теплоізоляційні якості перекриття, різноплитні, хоча в деяких випадках засоби, які їх забезпечують, можуть бути однаковими. Як звуко- та теплоізоляційні матеріали в малоповерховому будівництві застосовують плитні та крихкі матеріали, зокрема легкі та пористі бетони та ін. Для захис ту утеплювача від проникнення пари виконують пароізоляційні шари з рулонних матеріалів типу толю, рубероЇду, плівки, бітумної обмазки.

Перекриття з дрібнорозмірних елементів, які застосовують у малоповерхових житлових і громадських спорудах, розрізняють за конструктивними ознаками - балочні та плитні; за матеріалами - дерев'яні, залізобетонні, залізобетонні з керамічними вкладами, по сталевих балках; за способом виконання - збірні, збірно-монолітні та монолітні. Перекриття бувають також з гладенькою стелею і ребристі.

Перекриття типу дерев'яних балок звичайно складаються з балок, які є несучою частиною конструкції підлоги, міжбалкового заповнення, призначеного для звуко- або теплоізоляції і оброблювального шару стелі. Верхнім шаром міжбалкового об'єму звичайно є звуко- або теплоізоляційні заповнювачі, нижнім - настил, який підтримує ізоляцію (його називають накатом).

Як балки найчастіше застосовують дерев'яні бруси прямокутного перерізу. Уздовж їх бічних граней прибивають так звані черепні бруски для

опори накату. Такі бруски розміром 40x50 мм мають бути антисептованими і прибитими до брусів цвяхами через кожні 300 мм. Розміри перерізу балок залежать від величини навантаження і прольоту; визначають їх статичним розрахунком.

Торці балок скошують для збільшення поверхні випаровування вологи з балок і забезпечення повітряного прошарку між торцями балки і кладкою. Відстань між осями балок з брусків, як правило, становить 600... 1100 мм. Як накат, на який вкладають теплоізоляцію, рекомендується застосовувати дерев'яні щити. Розрізняють два види щитів для наката: ЩС - із суцільним спиранням щита на прямі бруски; ЩП - щит спирається на балки за допомогою поперечних планок.

Для економії деревини дощаті накати можна замінити накатами з ребристих або порожнистих гіпсових або легкобетонних блоків.

Усі інші конструктивні вирішення перекрить е різновидом основної схеми. Так, у разі заміни дерев'яних балок залізобетонними принципова схема не змінюється: балки мають тавровий переріз, тобто переріз, що відповідає перерізу дерев'яної балки з кріпильними брусками.

На залізобетонні балки кладуть гіпсові або легкобетонні накати з плит (рис.3.1).

Різновидами накатів по залізобетонних балках є легко- або гіпсобетонні порожнисті вкладиші заввишки з балку (рис.3.1). Застосування до них вкладишів у конструкції перекрить дає змогу розміщувати безпосередньо на них підлогу з рулонних матеріалів. Перекриття по сталевих балках застосовують при ремонті та реконструкції існуючих споруд. Вони можуть мати горючі (дерев'яні) або негорючі міжбалочні заповнення. У перекриттях із горючим міжбалочним заповненням на нижні полиці сталевих балок укладають накат із дощок, а по ньому виконують мощення і засипання. По верхніх полицях балок укладають лаги, на яких настилають підлогу. Нижню поверхню накату обштукатурюють до дранки.

При влаштуванні негорючого міжбалочного заповнення по нижніх

полицях сталевих балок вкладають монолітну залізобетонну плиту або збірні плити. По верхніх полицях балок укладають дерев'яні лаги і дощату підлогу або збірні залізобетонні плити.

Збірно-монолітну (часто ребристу) конструкцію перекриття а порожнистим керамічними блоками застосовують у районах, які мають запаси керамічних глин. У даній конструкції керамічні блоки с опалубкою і одночасно поліпшують звуко- або теплоізоляційні мастивості перекриття; забетоновані ділянки між блоками, в яких розміщені арматурні каркаси, є несучими ребрами-балками, відстань між якими визначається шириною блоків-вкладишів.

Конструкція підлоги складається з ряду шарів, які лежать послідовно. Покриттям підлоги називають її верхній шар, який безпосередньо піддається зношуванню та іншим експлуатаційним впливом. Покриття підлог бувають із штучних матеріалів (дощок, паркету, лінолеуму та ін.) і суцільними (бетонні, асфальтові та ін.). Назву підлоги встановлюють згідно з назвою її покриття.

Прошарок - це з'єднувальний шар, який пов'язує покриття з елементами підлоги, що лежать нижче.

Стяжка - шар, призначений для вирівнювання поверхні підстильного шару. Матеріалом для стяжки с цементно-піщаний розчин, бетон, асфальт, дерев'яно-волокнисті плити.

Основою для підлоги е перекриття або шар грунту. Підстильний шар (підготовка) застосовують для розподілу навантаження на основу.

У малоповерхових будівлях на особливу увагу заслуговують конструктивні схеми вирішення підлог перших поверхів, їх виконують за трьома схемами: підлоги на балках, лагах і грунті. Підлоги на балках улаштовують над холодними підвалами, якщо рівень чистих підлог перших поверхів вищий за рівень землі на 0,8...1,0 м. Несуча конструкція підлоги першого поверху по балках аналогічна конструкції підлоги міжповерхового перекриття. Відмітною особливістю с місце розташування пароізоляційного шару, який улаштовують між дощатою підлогою і настилом.


Междуэтажное

Підлоги по лагах застосовують у малоповерхових будівлях перших поверхів при висоті підвали не більш як 250 мм. Лаги спирають на цегляні або бетонні стовпчики висотою 200...280 мм, які ставлять на вапно-гравійну або глиняну підготовку товщиною 100...120 мм, яку, у свою чергу, укладають на утрамбований грунт.

Цементові підлоги настилають із цементного розчину складу 1:1 - 1:3 шаром 20 мм по бетонній основі.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я