2.6. Несучі кістяки з дерева

Малоповерхові житлові будівлі, зведені з дерева, належать до ІУ класу. Це означає, що ступінь вогнестійкості конструкцій таких будівель не нормується, термін їх служби - ступінь довговічності - становить 20-50 років, а поверховість має не перевищувати два поверхи. Як правило, у будівництві

використовують хвойні породи. Листяні породи поділяють на цінні та малоцінні. Дуб, бук та ін. цінні твердолистяні породи, що мають високу стійкість проти загнивання, велику міцність - використовують у будівництві для виготовлення кріпильних деталей і елементів обробки.

Малоповерхові жилі будівлі зводять за принципом зруб із деревини.

Для зведення будівлі добирають деревину по можливості однієї товщини, без зовнішніх ознак пошкодження, її очищують від кори і стругають до заданих розмірів.

Конструктивною основою рубленої будівлі є зруб вінців, укладених один на одний. Вінцем називають один ряд деревини, укладеної по периметру многокутника, де колоди скріплюють між собою по краях врубки з різницею по висоті на півкододи. Послідовно вкладені одна на одну колоди з'єднують між собою дерев'яними шипами, які разом із зрубками забезпечують достатню жорсткість вінця. У сукупності вінці утворюють зруб - систему поздовжніх і поперечних несучих і самоносучих стін, надійно зімкнених між собою, чим забезпечується достатня стійкість будівлі. Верхній вінець укладають пазом на опуклість нижнього вінця, що запобігає намоканню швів; низ кожного вінця з видовбленим пазом утворює своєрідний крапельник, по якому в разі дощу вода стікає вниз. Для попередження продувності шви між колодами зашпаровують конопаткою товщиною не менш як 10 мм (із жмутка повсті, моху).

Дерев'яні шипи, що з'єднують вінця між собою, слід розташовувати на кожному вінці на відстані 1,5...2,0 мм один від одного, а по висоті - у шаховому порядку.

Існує багато способів з'єднання вінців по кутах. Найчастіше застосовують два способи вирізування кутових з'єднань: із залишком і без залишку. Вирубка замка із залишком - найпоширеніший спосіб з'єднання колод у вінці. Довжину залишку беруть не меншою за 150 мм, що запобігає його сколюванню в процесі вирубки.

Вирубка замка без залишку - більш трудомісткий порівняно з описаним спосіб змикання колод, але разом з тим і економічніший з точки зору

витрачання деревини. Відсутність залишку робить кут теплопровідним, при цьому він більше піддається впливу атмосферної вологості. Щоб запобігти цьому, рекомендується кут зовні обшивати дошками з утворенням пілястрів, які бажано передбачити в проекті.

Найпоширенішою конструктивною системою житлових будівель з рубленими стінами є так звана п'ятистінка - зруб, що складається з чотирьох зовнішніх стін і однієї внутріньої.

При використанні дерев'яних елементів заводської готовності найпростіше зводити малоповерхові будівлі з брусків, що надходять на будівельний майданчик із наперед обробленими краями для змиканим по кутах і з вибраними гніздами для шипів. Товщину брусків зовнішніх стін залежно від зовнішньої температури добирають такою: 150 мм при - 30°С і 160 мм - при 40°С. Бруски для внутрішніх стін використовують товщиною не менш як 100 мм.

Брусовані стіни зводять вінцями. Шви між брусками зашпаровують конопаткою. Для запобігання горизонтальних зсувів брусків вінця скріплюють між собою шипами через 1,5...2,0 м, улаштованими так само, як у рублених стінах.

Завершальну обробку брусових стін - обштукатурювання, обшивання зовні та зсередини - виконують через один-півтора роки у міру завершення осідання грунту. Будь-яке попереднє обшивання і оздоблення приміщень у конструктивному оформленні мають передбачати зазори, що забезпечують вільно осідання зрубу.

У малоповерхових каркасних будівлях стіна с легким клітчастим плетивом з дерев'яних вертикальних брусків і горизонтальних елементів -балок, ощепин, перемичок. Простір між стояками заповнюють утеплювачами, залишаючи місця для віконних або дверних отворів. Відстань між стояками дорівнює 6 м. Балки перекрить розміщують над стояками каркаса з таким самим кроком. Тим самим зусилля передають із горизонтальних елементів перекрить на ці стояки без значних вигинаючих моментів у точках опори.

Стояки виконують висотою, що дорівнює одному або двом поверхам. У

першому випадку по верху стояків улаштовують горизонтальну ощепину з двох дощок розміром 50x100 мм, на яку спирають балки перекриття. По балках улаштовують другу ощепину - дошки розміром 60x100 мм. В одноповерховій будівлі вона с опорним контуром кроквяної конструкції покрівлі, а в двоповерховому - нижньою ощепиною каркаса стіни верхнього поверху. У такий спосіб одержують так званий платформовий варіант каркаса.

У двоповерхових будівлях іноді використовують інжий варіант опори розрізного каркаса. У цьому разі стояки другого поверху встановлюють одразу на верхню ощепину безпосередньо над нижніх стояками, а балки перекрить розміщують поруч а зі стояками і розкріплюють спеціальною розпіркою -дошкою розміром 60x200 мм.

Жорсткості каркасу надають спеціальні розкоси, які встановлюють між стояками по кутках будівлі як у поздовжньому, так і в поперечному напрямах. Таку саму функцію виконують діагональні дошки, які врізують у стояки каркаса з двох боків кута.

Утеплювач, що розміщується між стояками каркаса зовнішньоі стіни, використовують у вигляді плит, м'яких або напівжорстких матів (мінеральна вата, мінеральна повсть та ін.) або у вигляді засипок (шлак, керамзит та ін.).

Зовнішня каркасна стіна є листковою конструкцією, її середню частину займає утеплювач. Для запобігання продуванню стіни і потраплянню випадкової вологи із зовнішнього боку утеплювач покривають будівельним папером. Потім улаштовують по рейках зовнішню обшивку із хвилястих або плоских дощок, азбестоцементних листів, листів із склопластика або профільованих листів із легких сплавів, а далі обштукатурюють фасад і фарбують.

Із внутріднього боку утеплювач ізолюють від проникнення водяної конденсації пергаміном або бітумізованим папером. Внутрішню обшивку виготовляють з рейок або з іншого матеріалу (суха штукатурка, дерев'яно-волокнисті плити). Загальну товщину каркасних зовнішніх стін беруть у межах

150...230 мм.

У процесі проектування несучого кістяка з каркасними стінами доцільно виконувати розробку структури плану споруди за модульною сіткою з лунками,

які дорівнюють добраній відстані між стоякам каркаса в осях 600x600 мм. Координатні осі в каркасних спорудах розміщують за геометричною віссю у внутрішніх несучих стінах, а в зовнішніх несучих стінах - по зовнішній грані стояків каркаса.

Малоповерхові будівлі з дерев'яних панелей і щитів зводять з площинних елементів - щитів, виготовлених на заводах. Процес зведення щитових будівель полягає в монтажі щитів на місці зведений та під час опоряджувальних робіт.

Конструктивною основою щита є рама з брусків, яка утворює ощепу його по периметру. Щити виготовляють висотою в поверх і довжиною 1200 мм. Найчастіше щити мають дощату обшивку, рідше - фанеру.

Обшивки забезпечує жорсткість щита та його цілісність при транспортуванні та монтажі. Внутрішню порожнину заповнюють утеплювачем за аналогією зі стінами з дерев'яним каркасом. Недолік конструкцій із щитів полягає у великій кількості з'єднань.

За допомогою найновіших прийомів заводської обробки та в використанням якісних матеріалів поліпшились конструктивні якості, збільшилось розміри щитів і зменшилась витрата деревини. Такі вдосканалені щити називають дерев'яними панелях за аналогією з панелями із штучних кам'яних матеріалів.

На практиці набули поширення однорядні малі стінові панелі довжиною 1200 мм. які дорівнюють висоті поверху (2,6 або 2,7м); стінові панелі висотою в поверх і довжиною з кімнату або на дві кімнати розміром до 6000 мм. Товщина панелей коливається в межах 120...200 мм і залежить від типу утеплювача, що викорнстовується.

Панелі виготовляють на рамковому каркасі з деревини хвойних порід. Для панелей зовнішніх і внутрішніх стін використовують бруски перерізом 50x130 мм, для перекрить - бруски перерізом 50x130мм, а для панелей внутрішніх несучих стін - бруски перерізом 50 x100мм.

Із двох боків рамковий каркас обшивають водостійкою фанерою товщиною 4 і 8 мм. Клеєфанерні панелі, які мають велику жорсткість і відносну масу, можуть бути виготовлені більших розмірів.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я