2.2. Конструктивні вирішення фундаментів

Фундамент є основним конструктивним елементом несучого кістяка будівлі, що сприймає всі навантаження будівлі й передає їх на грунт. Матеріаломісткість фундаменту в об'ємі малоповерхової житлової будівлі становить 10-30%.

 


Для малоповерхових будівель застосовують такі види фундаментів: стрічкові; стовпчасті; у вигляді суцільної залізобетонної плити; на коротких палях. Виготовляють вказані фундаменти з місевих будівельних матеріалів (природний камінь, бутобетон, червона цегла та ін.), використовуючи також монолітний бетон або збірні бетонні й залізобетонні блоки. Площину нижньої частини фундаменту називають підошвою, розширення - подушкою, а грунт під нею - підвалиною, або основою.

Стрічкові фундаменти у вигляді суцільних стін улаштовують по всьому контуру стін. Розмір підошви фундаментів визначають за допомогою розрахунку від маси надземної частини, матеріалу фундаменту і несучої здатності грунту. Товщину фундаменту стіни визначають розрахунком на міцність залежно від технологічних особливостей матеріалу.

Для виготовлення стрічкових фундаментів використовують будь-які будівельні матеріали, крім дерева. На скельових грунтах найчастіше використовують монолітний бетон, включаючи уламки скелі (бутобетон). Цей матеріал найкраще заповнює нерівності поверхні скельової основи. Стіни фундаментів з бутового каменю відрізняються меншою витратою цементу порівняно зі збірними фундаментами, але мають велику трудо- і матеріаломісткість. Як правило, стіни стрічкових фундаментів із цих матеріалів для малоповерхових будівель розширень у зоні підошви не мають. Стрічкові фундаменти з червоної цегли проектують для сухих міцних грунтів товщиною 0,25...0,51 м. Подушку цегляного фундаменту краще виготовляти з монолітного залізобетону товщиною не менше як 0,1 м, що сприяє підвищенню довговічності конструкції.

Стрічкові фундаменти із складальних елементів виконують з бетонних блоків. Блоки виготовляють суцільними з легкого бетону або пустотілі з важкого бетону висотою 0,6, довжиною до 2,4 і шириною 0,3; 0,4; 0,5 і 0,6 м.

Стовпчасті фундаменти складаються із стовпів і фундаментних балок. Фундаменти балок встановлюють по всьому контуру стін. Вони сприймають навантаження від стін і передають його на стовпи. Стовпи встановлюють у

місцях перетину стін і в проміжках між ними з визначеним кроком, який розраховують залежно від маси будівлі й несучої здатності грунту. Фундаментні балки з дерева використовують тільки під дерев'яні стіни. Між грунтом і низом фундаментної балки часто залишають повітряний проміжок, щоб попередити підняття балки і розташованої на ній стіни силами грунту, що піднімається при замерзанні.

Стовпи квадратного перерізу в поперечнику виготовляють із збірних бетонних блоків, монолітного бетону, червоної цегли, природного каменю.

Дерев'яні стовпчасті фундаменти найчастіше використовують при режонструкції старих будівель і іноді при зведенні дерев'яних будівель на болотистих місцях і вічній мерзлоті. Проектують їх у вигляді тумб (рис.2.2, а) або стовпів на лежнях (рис.2.2, б) і хрестовинах (рис.2.2, в). Тумби виготовляють з дуба, осики, модрини й кедра і встановлюють на піщаних сухих грунтах.

Фундаменти на коротких палях найекономічніші для зводення житлових малоповерхових будівель. Такі фундаменти виключають із процесу будівництва земляні роботи. Короткі палі утримуються в грунті завдяки силам бічного зчеплення з ним.

Палі   розташовують   під   стінами   за   аналогією   із стовпчастими

фундаментами, але з меншим кроком, який визначають розрахунком. По верху

паль улаштовують ростверк. Балки ростверку мають багато спільного з

фундаментними балками, їх виготовляють з одних і тих самих матеріалів.

Суцільну плиту фундаменту під малоповерхові будівлі проектують лише тоді, коли зводять будівлі на грунтах з нерівномірною щільністю або підняттям їх при високому рівні стояння ґрунтових вод. Плиту виготовляють із монолітного важкого залізобетону товщиною не менше як 100 мм. Товщину плити визначають розрахунком залежно від меж будівлі, міцності грунтів і відстані між стінами. Для будівель без підвалу плиту фундаменту встановлюють на піщану подушку, що зменшує нерівномірність осідання грунтів. У будівлях з підвалом плита фундаменту одночасно виконує функції основи підлоги.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я