3.3. ПОКРИТТЯ МАЛОПОВЕРХОВИХ БУДІВЕЛЬ

3.3.1. Загальні положення

Всі конструкції, що обгороджують будинок зверху, відносяться до покриттів, основними видами яких є:

а)         горищні дахи й безгорищні покриття житлових і суспільних будинків;

б)         великопролітні плоскі й просторові покриття суспільних будинків.

Покриття піддаються складному комплексу зовнішніх силових і несилових впливів (рис. 2). Несуча конструкція їх сприймає власну масу покриття, навантаження від снігу, тимчасові навантаження, неминучі при експлуатації (ремонт, очищення від снігу й т.п.), і горизонтальне навантаження від вітру, що може бути різних знаків (тиск із навітряної й отсос з подвітряной сторони). До несилового відносять вплив атмосферних опадів (дощ, сніг, град), пароподібної вологи й хімічних речовин, що перебувають у повітрі, сонячній радіації й негативній температурі.

Особливо важливе значення має застосування індустріальних методів при зведенні конструкцій в масовому житловому будівництві, а також при зведенні великопрогінних покриттів суспільних будинків. Рішення завдання індустріалізації будівництва покриттів, зв'язано із усіляким скороченням числа елементів, що становлять конструкцію покриттів, і з переходом до сполучених дахів або безгорищних покриттів, виконуваних зі збірних конструкцій заводського виготовлення.

Ухил покриттів виражають у вигляді похилих площин - скатів, покритих покрівлею з водонепроникних матеріалів. Величина ухилу скатів залежить від матеріалу покрівлі, а також від кліматичних умов району будівництва. У районах із сильними снігопадами величина ухилу визначається умовами сніговідкладення й видалення снігу, а в районах з рясними дощами ухил покрівлі повинен забезпечити швидкий відвід води, у південних районах ухил ската покриттів, а також вибір матеріалу покрівлі визначають із урахуванням сонячної радіації.

Ухил покр иттів виражають у градусах нахилу ската до умовної горизонтальної площини, наприклад 20°, 30°, через тангенс цього кута у вигляді простого дробу 1/4; 1/10; або у вигляді десяткового дробу 0,01; 0,02 (рис. 1).

Покриття з ухилом покрівель до 3% називають плоскими. Плоскі покриття, поверхні яких використають для дитячих майданчиків, літніх ресторанів, кафе, відкритих кінотеатрів, спортивних площадок й ін., звуться експлуатованих плоских або терасових


Jl - t4ol_

а

Рис. 1 - Позначення ухилів даху.

Терасове покриття звичайно вирішують як безгорщне із плитною підлогою на підсипанні. При будівництві будинків підвищеної капітальності терасове покриття доцільно застосувати в сполученні з технічним поверхом або горищем, наявність яких, хоча й підвищує вартість будівництва й трудомісткість пристрою покриття, але забезпечують можливість систематичного спостереження за не протекаємістю в покрівлі, своєчасного усунення дефектів і гарантує справність стель у верхніх поверхах. В окремих випадках (спортивні зали, криті стадіони й ін.) тепле безгорищне покриття влаштовують із крутими скатами по кроквах або фермам, які в цьому випадку залишаються відкритими у внутрішній простір або можуть бути відділені легкою підвісною стелею.

3.3.2. Горищні дахи.

Покриття складається з даху й горищного перекриття. Дах складається з несучої конструкції й покрівлі.

Між дахом і горищним покриттям утворюється замкнутий простір, що називається горищем. Горище використають для розміщення вентиляційних каналів, розведень трубопроводів, машинного відділення ліфтів й ін.

Покрівля може примикати впритул або навіть поєднуватися з горищним покриттям. Горищні покриття трохи складніше в пристрої й дорожче безгорищних.

Похилі поверхні покриття називають скатами. Виступ даху перед фасадом, що закінчується капельником, що перешкоджає змочуванню водою поверхні стіни, називається звісом. Торець двосхилого даху може бути вирішений у вигляді фронтону. Фронтон утворюються в тому випадку, якщо скати даху перекривають торцеву стіну будинку й виступають перед нею. Залежно від кількості скатів покриття бувають одосхилими, двосхилими й т. д. Перетинання скатів між собою утворять ребра. Верхнє горизонтальне ребро називають коньком. Місце перетинання двох скатів, що утворять як би ринва для відводу води, називають розжолобком.

Стіни можуть бути завершені карнизом, що облямовує весь будинок по периметрі. У цьому випадку під фрон-тоном карниз відокремлює трикутна ділянка стіни, при цьому утвориться тимпан фронтону. Тимпани фронтонів багатьох пам'ятників архітектури минулих років прикрашалися скульптурними барел'єфами або розписом.

Щипцом називають торцеву стіну будинку, що піднімається вище поверхонь скатів даху. Щипці можуть оформлятися уступами, волютами й ін.

Шатровий дах квадратного багатогранного в плані будинку має чотири трикутних скати - вальми.

Вибір величини ухилу ската покриття залежить від матеріалу й конструкції його верхнього водоізоляційного шаруючи.

Вибір величини ухилу ската матеріалу й конструкції його верхнього водоізоляційоного шару. На вибір ухилу впливає також кліматичний район будівництва. У місцевостях, де спостерігаються сильні зливи, покриттям щоб уникнути скупчення на них значного шару води надають більше круті ухили. У північних районах з рясними сніговими опадами доцільно приймати круті ухили (45° і більше), що забезпечують сповзання снігового покриву.


З економічних міркуваннь варто приймати мінімальну величину ухилу, припустиму для даної конструкції в даних кліматичних умовах. Доцільно ухили всіх скатів покриття робити однаковими.

При крутих ухилах покриттів горищні простори одержують більші обсяги, їх використають під житлові або допоміжні приміщення - мансарди (рис. 5), які можна використати в один ряд або два яруси.

Для пристрою горищних покриттів цивільних будинків широко використають залізобетон і рідше дерево. Наявність у покритті спаленних дерев'яних елементів, що вимагають відходу й нагляду, змушує пред'являти до пристрою горища спеціальні вимоги.

На горищі повинен бути безперешкодний прохід по покладеним на горищне перекриття ходовим дошкам. Усякі виступаючі над горищним перекриттям елементи, що заважають проходу людей, постачають перехідними містками, сходами й т.п.

Найменша висота горища в місцях проходу повинна становити 1,6 м (рис. 6), висота найбільш низької частини горища уздовж зовнішніх стін повинна бути не менш 1,2 м, для можливості огляду місць примикання даху до стіни (у цих місцях найбільше часто відбувається протікання покрівлі, що викликає загнивання дерев'яних елементів).

При більших розмірах будинку горища розділяють на частині (відсіки) глухими вогнестійкими стінами - брандмауерами. Довжину відсіків визначають виходячи з вимог протипожежних норм. Мансардні житлові приміщення відокремлюють від горища неспаленними, а в дерев'яних - важкоспаленними перегородками.


Рис. 6 - Габарити горищ й їхня вентиляція: а - при двосхилому даху; б - при односхилому.

3.3.3. Кроквяні несучі покриття горищних покриттів По виду конструкцій розрізняються крокви наслонні й висячі. Наслонні крокви виготовляють із дерева або залізобетону, висячі - тільки з дерева.

Наслонні крокви (рис. 8) застосовують у тих випадках, коли в будинку є внутрішні стіни або колони, розташовані через 3-6 м, що можуть служити опорами для кроквяних конструкцій і скоротити цим їхній прогін. Наслонні крокви являють собою ряд паралельно розташованих похилих балок (так званих кроквяних ніг), що спираються нижнім кінцем через підкроквяні бруси (мауерлати) на зовнішні й внутрішні поздовжні стіни (рис. 8).

Відстань між суміжними крок-вяними ногами приймають відповідно до конструкції й несучою здатністю нижню, підтримуючу покрівлю частини даху -решетування. При суцільних або брущатих розріджених решетуваннях воно приймається від 1,2 до 2 м. Для створення опори під кроквяні ноги в межах горища створюють конструкції, що складаються з поздовжнього конькового прогону, покладеного по ряду стійок, що опираються на внутрішні опори будинку.

Кроквяні ноги, підкоси, а також стійки й прогони роблять із брусів або товстих

дощок.

У місця х обпирання кроквяних ніг на кам'яні стіни для закріплення кінців кроквяних ніг і розподілу тиску на більшу площу кам'яної кладки укладають підкроквяні бруси (мауерлати). Перетин мау ер латів приймають 180х180 або 200 х200 мм.

Опорні вузли стійок і підкосів піднімають над перекриттям, чим забезпечують провітрювання й зручність спостереження за їхнім станом.

Всі дерев'яні елементи крокв у місцях зіткнення ізолюють від кам'яної кладки шаром толю або пергаміну.


Висячі крокви виконують звичайно дерев'яними. Застосовують їх у тих випадках, коли в будинку немає внутрішніх опор. Величина прольотів, що перекривають, при цьому невелика (до 15 м). Схеми дерев'яних висячих крокв показані на малюнку. Зі збільшенням прольоту конструкція ускладнюється шляхом введення ригеля, «бабок», що працюють на розтягання, і підкосів, що працюють на стиск. Призначення ригеля - зменшити розмір розпору, переданого від кроквяних ніг на стіни або затягування, і забезпечити загальну поперечну твердість системи. Бабки служать для полегшення роботи затягувань, бабки защемляють верхнім кінцем між кроквяними ногами й до них знизу підвішують за допомогою металевих кріплень затягування (рис.9, г). Підкоси спирають нижніми кінцями в бабку, а верхніми підпирають у прольоті кроквяні ноги, полегшуючи в такий спосіб їхню р оботу на вигин.


Кр окви зазначених типів виготовляють із брусів, з'єднання їхніх елементів роблять врубками. Крокви малих прольотів (до 7-8 м) можуть бути виготовлені з дощок із з'єднанням елементів цвяхами.


Обпирання висячих дерев'яних крокв на кам'яні стіни роблять через дерев'яні

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

Які є основні види конструкції, що обгороджують будинок зверху ?

Якому комплексу зовнішніх впливів піддаються покриття?

У вигляді чого виражають ухил покриттів?

Від чого залежить величина ухилу скатів?

В яких одиницях виражають ухил покриттів?

Розкажіть про кроквяна покрівлю.

Що таке мауерлат? Яку роботу він виконує?

Чим відрізняються наслонні крови від висячих?

З якого матеріалу можуть виготовлятися крокви?

10.       Шо таке плоска покрівля?


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я