7.8. Основи електробезпеки

При застосуванні електричної енергії на підприємствах і в організаціях мають місце випадки ураження людини електри­чним струмом. Це може відбуватися в наступних випадках: при дотику до струмоведучих частин електроустановки; при набли­женні на недопустимо близьку відстань до неізольованих стру-моведучих частин; з появою в електроустановці аварійного ре­жиму що, як правило, призводить до появи так званих напруги кроку і напруги дотику; при невідповідності параметрів елект­роустановки нормам, наведених у відповідних ГОСТ, ДСТ, Пра­вилах устрою електроустановок (ПУЕ), Правилах безпечної екс­плуатації електроустановок (ПБЕЕ).

З метою забезпечення електробезпеки всі виробничі приміщення підрозділяють за ступенем небезпеки ураження лю­дини електричним струмом на такі три класи:

Приміщення без підвищеної небезпеки ураження люди­ни електричним струмом - це сухі приміщення з віднос­ною вологістю не більше 75 % і температурою повітря в межах + 5...+ 250С, з неструмопровідними підлогами (дерев'яними, пластмасовими), з повітряним середови­щем без струмопровідного пилу.

Приміщення з підвищеною небезпекою ураження люди­ни електричним струмом - це приміщення, що характе­ризуються наявністю однієї з таких ознак: вогкість з по­стійною відносною вологістю повітря більше 75 %; струмопровідний пил; струмопровідні підлоги (земляні, металеві, залізобетонні, цегельні); висока температура повітря (вище 35 0С); можливість одночасного дотику людини до металевих конструкцій будинків, технологіч­них апаратів, механізмів і до металевих корпусів елект­роустаткування.

Приміщення особливо небезпечні - це приміщення, в яких наявною є одна з наступних ознак: відносна воло­гість повітря постійно близька до 100 %, внаслідок чого стіни, стеля таких приміщень покриті конденсатом воло­ги; приміщення з постійною наявністю їдких газів чи па­ри відносно матеріалу ізоляції струмоведучих частин; приміщення, для яких характерні дві та більше ознак, що відносяться до класу приміщень з підвищеною небезпе­

кою, наприклад, приміщення з струмопровідним пилом і сирою струмопровідною підлогою.

7.8.1. Особливості дії електричного струму на організм людини

Електричний струм, що протікає через тіло людини, при­зводить до виникнення в ньому наступних основних нестандар­тних процесів: безпосереднє роздратування та збудження живих тканин (м' язів, нервових волокон, серцево-судинної системи). Цей процес відбувається в тому разі, коли шлях протікання струму пролягає безпосередньо через живі тканини організму людини; рефлекторне (непряме) збудження тканин, що є наслід­ком дії електричного струму на центральну нервову систему; посилення процесу збудження тканин, виникнення неадекват­них та недоцільних команд центральної нервової системи в ре­зультаті накладання електричного струму на процеси розповсю­дження біотострумів; перетворення електричної енергії в тепло­ву при проходженні електричного струму через живі тканини, які характеризуються певним електричним опором.

Таким чином, протікання електричного струму через ор­ганізм людини являє собою складний процес, який супроводжу­ється значним спектром фізико-біологічних та хімічних реакцій, основними з яких є термічна, електролітична, механічна та біо­логічна. Для уяснення їх сутності стисло охарактеризуємо меха­нізм дії кожної з вказаних реакцій.

Термічна реакція тканин організму людини виникає вна­слідок перетворення електричної енергії в теплову. Справа в то­му, що тканини людини характеризуються кінцевою величиною опору протіканню електричного струму. В зв' язку з цим, при протіканні струму, відповідно із законом Ома, на опорі форму­ється деяка потужність, що трансформується в теплову енергію. При цьому дія електричного струму може виявлятися в нагрі­ванні до високих температур окремих ділянок тіла людини, кро­воносних судин, нервових волокон і т. ін. і, як наслідок, викли­кати значні функціональні розладнання організму або його окремих частин.

Електролітична дія електричного струму на живі ткани­ни полягає в розкладанні внутрішньоклітинної органічної ріди­ни на іони. Такий процес може супроводжуватись значними

змінами її фізико-хімічного складу і, як наслідок, порушенням функціональних характеристик організму людини.

Механічна реакція організму людини на протікання еле­ктричного струму виявляється у вигляді електродинамічного ефекту, який полягає, наприклад, в різкому скороченні м'язових тканин. У цьому разі може спостерігатися їх розрив, розрив та порушення кровоносних судин і т. п.

Біологічна реакція організму людини на електричний струм формується в результаті його дії на внутрішні біоелектри­чні процеси, в подразненні живих тканин. Оскільки величина зовнішнього струму може бути значно більша за рівні біостру­мів, то при цьому можуть виникнути специфічні, в ряді випадків значні розлади в діяльності організму людини в цілому.

Питання для самоперевірки до розділу 7.8.1

В яких випадках може відбутися ураження людини елек­тричним струмом?

На які класи підрозділяють виробничі приміщення за ступенем небезпеки ураження людини електричним струмом?

Які приміщення відносяться до приміщень без підвище­ної небезпеки ураження людини електричним струмом?

Які приміщення відносяться до приміщень з підвищеною небезпекою ураження людини електричним струмом?

Які приміщення відносяться до особливо небезпечних приміщень ураження людини електричним струмом?

До виникнення яких основних нестандартних процесів в організмі призводить електричний струм, що протікає через тіло людини?

В чому полягає термічна реакція живих тканин при про­тіканні електричного струму через організм людини?

В чому полягає електролітична дія електричного струму на живі тканини організму людини?

Як проявляється механічна реакція організму людини при протіканні через нього електричного струму?

10.       Як проявляється біологічна реакція організму людини
на електричний струм?

7.8.2. Види електричних травм

Розглянуті вище (р. 7.7.1) реакції організму людини на дію електричного струму і електричної дуги на живі тканини можуть призводити до електричних травм - порушень функцій життєдіяльності живих тканин, окремих частин чи організму людини в цілому. Вся сукупність можливих електричних травм класифікується як місцеві електричні травми й електричні удари.

Місцеві електричні травми - це яскраво виражене місцеве порушення цілісності тканин та кісток тіла людини, що викликається дією електричного струму або електричної дуги. Слід зазначити, що більшість місцевих електричних травм, як правило, визивається відносною короткочасною дією струму, значного за величиною (більше 1 А). Серед великої кількості видів місцевих електричних травм найбільш поширеними є еле­ктричні опіки, електричні знаки, механічні пошкодження та еле-ктроофтальмія.

Електричні опіки - місцеві пошкодження живих тканин тіла людини, що виникають при протіканні через них електрич­ного струму або в результаті дії електричної дуги. Таким чином, ці місцеві електричні травми підрозділяються на два види - опік струмом та дуговий опік.

Опік струмом виникає внаслідок його термічної дії. Річ у тому, що на ділянках тканин тіла людини, через які протікає електричний струм, як і на будь-якому опорі електричному струму, згідно з фізичними законами, формується деяка елект­рична потужність. Ця потужність перетворюється на теплову. В тому разі, якщо величина електричної потужності достатня для нагрівання ділянки тіла людини до температури 60.. .70 °С, то в зв' язку з тим, що людина являє собою білкову форму матерії, -протікає процес переходу білка із рідкої, живої фази - до твер­дої, неживої. Такі опіки можуть проникати глибоко всередину тканин тіла людини і потребують довгострокового лікування. Опік струмом являється однією із самих розповсюджених елек­тричних травм.

Електричні знаки - пошкодження ділянки шкіряного шару тіла людини внаслідок його безпосереднього контакту з струмоведучою частиною електроустановки. Природа виник­нення цього виду електричних травм вивчена недостатньо. Останні гіпотези представляють її як дію електролітичної та ме­

ханічної дії електричного струму. Електричні знаки мають ви­гляд припухлості із затверділою ділянкою шкіри. Іноді електричні знаки мають вигляд форми тієї ділянки струмоведучої частини електроустановки, до якої доторкнувся потерпілий. Самі електричні знаки безболісні. У разі значних розмірів уражених ділянок шкіри ці електричні травми можуть призводити до порушення функцій потерпілої частини організ­му людини.

Механічні пошкодження - ушкодження частин тіла лю­дини, яке наступило внаслідок мимовільних судорожних скоро­чень м'язових тканин організму людини під дією протікаючого через них електричного струму. В цьому разі наявна електроди­намічна реакція організму людини на прикладений електричний струм.

Електроофтальмія - запалення зовнішніх оболонок очей - роговиці та кон' юнктивіти, що виникає під дією активного по­току ультрафіолетової частини випромінювань електричної ду­ги. Ця електрична травма проявляється як результат хімічної ре­акції клітин, в яких виникають зміни фізико-хімічного складу різної глибини та інтенсивності. Зовнішньо наслідок дії елект­ричної дуги в цьому разі виявляється у почервонінні й запаленні шкіри повік, часткової втрати зору.

Електричні удари - ураження окремих органів тіла лю­дини внаслідок дії електричного струму на його нервову систе­му та м' язові тканини. Електричні удари викликаються порівня­но невеликими величинами струму при виконанні робіт в елект­роустановках напругою живлення до 1000 В. В основі механізму виникнення травм цього типу знаходяться електродинамічна й біологічна реакції організму людини на діючий електричний струм. При цьому, оскільки величина струму порівняно неве­лика, то, як правило, місцеві електричні травми не виявляються. Найбільш шкідливий прояв електричних ударів спостерігається у вигляді двох основних травм - зупинки дихання та фібриляції серця.

Зупинка дихання - електрична травма, яка може мати місце при довгостроковій дії (більше 15...20 с) невідпускаючого струму, який протікає через область дихальних м'язів і викликає їх параліч.

Фібриляція серця - електрична травма, що виявляється у хаотичному скороченні і розслабленні м'язових волокон серця

(фібріл) внаслідок короткострокової дії струму (0,15...0,2 с) величиною декілька сотень міліампер. Якщо імпульс елек­тричного струму співпадає за часом з фізіологічним імпульсом кардыоциклу, то можлива активізація його амплітуди. При цьому, внаслідок перерозподілу енергії м'язів серця, амлітуда першого імпульсу зменшується, а другого (фізіологічного) -збільшується. У результаті цього серцеві м' язи не забезпечують транспортування крові через їх хаотичну роботу.

7.8.3. Фактори, що впливають на ступінь ураження людини електричним струмом

На ступінь ураження людини електричним струмом впливає цілий ряд факторів - стан шкіряного шару; параметри електричного струму, що протікає через тіло людини (величина струму, його рід, частота); фізичний стан людини, його вік і т. п. Нижче розглянемо фізичні процеси при впливі основних факто­рів.

Вплив стану шкіряного шару

Будова шкіри людини досить складна. Спрощено її мож­на представити у вигляді двох прошарків - верхнього (рогово­го), який практично являє собою неживу тканину, та нижнього. верхній прошарок шкіри характеризується значною величиною електричного опору, тоді як нижній прошарок має значно мен­ше значення цієї характеристики.

Таким чином, порізи, подряпини, зволоження, збільшене потовиділення, забруднення шкіряного шару можуть призвести до значного зменшення загального опору людини електрично­му струму.

Вплив параметрів електричного струму Рід електричного струму (постійний чи змінний). Порів­нюючи дію перемінного й постійного електричного струму, при рівних їх значеннях, слід зазначити, що наслідки ураження лю­дини в другому випадку виявляються менш небезпечними.

Величина електричного струму. В плані ранжування гра­

Питання для самоперевірки до розділу 7.8.3

Як класифікують сукупність електричних травм, що вини­кають при протіканні електричного струму через тіло людини?

Дати визначення місцевих електричних травм.

Дати визначення електричних ударів.

Які місцеві електричні травми є найбільш поширеними?

Як виникають електричні опіки?

Як виникають електричні знаки?

Як виникають механічні пошкодження?

Розкрийте суть електроофтальмії.

За яких обставин виникає зупинка дихання?

10.       Розкрийте суть фібриляції серця.


дації дії електричного струму на людину існують його так звані «порогові значення», які викликають різну реакцію живих тканин (табл. 7.3.).

Перелічіть фактори, що впливають на ступінь ураження людини електричним струмом.

В чому полягає вплив стану шкіряного шару на ступінь ураження людини електричним струмом?

Як впливають параметри електричного струму на сту­пінь ураження людини електричним струмом?

Перелічіть порогові значення дії електричного струму на організм людини.

Яка реакція організму людини при протіканні відчутно­го струму ?

Яка реакція організму людини при протіканні невідпус-каючого струму ?

7.8.4. Схеми трифазних електричних мереж


Найбільш поширеними електричними мережами явля­ються трифазна мережа з ізольованою нейтраллю (рис. 7.4), та трифазна мережа з глухозаземленою нейтраллю (рис. 7.5).

Електричний опір (R0) з'єднання нейтралі джерела елек­тричної енергії з землею у трифазних мережах з глухоза-земленою нейтраллю є невеликим і складає величину R0 < 10 Ом.

Слід також зазначити, що у трифазних електричних ме­режах існує два типи напруги, які вказані на рис. 7.4, 7.5:

иЁ - лінійна напруга, що формується між будь-якими

двома фазами електричної мережі;

uq - фазна напруга, що формується між будь-якою фазою

електричної мережі й землею. Ці напруги різняться за величиною і зв'язані між собою наступним відношенням:

иЁ =л/3 • Uq .

Таким чином, лінійна напруга у       раз більша від фаз­ної напруги електричної мережі незалежно від режиму нейтралі.

Питання для самоперевірки до розділу 7.8.4

Які електричні мережі є найбільш поширеними?

Накресліть схему електричної мережі з ізольованою ней-траллю.

Накресліть схему електричної мережі з глухозаземленою нейтраллю.

Покажіть на схемі електричної мережі в яких точках фор­мується фазна напруга.

Покажіть на схемі електричної мережі в яких точках фор­мується лінійна напруга.

Яким співвідношенням пов'язані лінійна та фазна напру­ги ?

7.8.5. Схеми включення людини в електричний ланцюг

Існує досить багато схем включення людини (варіантів дотику до точок електричної мережі) в електричний ланцюг. Найбільш поширеними та характерними з них є чотири. Ці схе­ми такі: включення людини між двома фазами електричної ме­режі (двофазне включення); включення людини між однією фазою електричної мережі та землею (однофазне включення); включення людини на напругу кроку; включення людини на напругу дотику.

Додатково нагадаємо, що при аналізі ступеня небезпеч­ності ураження людини електричним струмом в кожному разі приймаємо стандартизовану величину опору людини Re = 1000 Ом.

Двофазне включення


Двофазне включення людини (рис. 7.6), як правило, завжди найбільш небезпечне, тому що, по-перше до тіла людини прикладається найбільша напруга електричної мережі - лінійна (иЛ), а по-друге - в електричний ланцюг практично включений тільки опір тіла людини. При чому, в цьому випадку режим нейтралі електричної мережі суттєво не впливає на ступінь ураження людини електричним струмом.

Виходячи із закону Ома є можливість визначити в загальному вигляді величину електричного струму, який протікає в цьому випадку через тіло людини:

1ё = иё /Re = U6 •л/3/Re.

Якщо взяти за приклад електричну мережу з напругою джерела живлення 380 В, то величина електричного струму, що протікає через тіло людини, матиме таке значення: 1ё = 380/1000 = 0,38А.

Виходячи з вищенаведених порогових значень електричного струму, що протікає через тіло людини виходить, що така величина струму значно більша за смертельну (нагадаємо, що порогове значення смертельного струму для людини складає 100мА). Таким чином, двофазне включення людини в електричний ланцюг характеризується високою небе­зпекою ураження електричним струмом.

Однофазне включення


На відміну від двофазного включення, при однофазному включенні людини в електричний ланцюг до її тіла буде прикла­дена фазна напруга (Ц,) (рис.7.7). Причому, на ступінь ураження людини електричним струмом в цьому разі у значній мірі впливають тип і деякі параметри електричних мереж. На практиці така схема включення є найбільш розповсюдженою.

Включення людини на напругу кроку та напругу дотику

Включення на напругу кроку та напругу дотику виникає тоді, коли людина знаходиться в полі розтікання електричного струму при замиканні на землю.

Питання для самоперевірки до розділу 7.8.5

1.         Які існують найбільш поширені схеми включення
людини в електричний ланцюг?

Яку стандартизовану величину опору людини приймають при аналізі ступеня небезпечності ураження її електричним струмом та при розрахунках?

Накресліть схему.

Яка напруга - фазна чи лінійна буде прикладена при двофазному включенні людини в електричний ланцюг?

Охарактеризуйте та докажіть ступінь небезпеки ураження людини при двофазному включенні людини в електричний ланцюг.

Обрахуйте величину струму, що протікає через тіло людини при її двофазному включенні при напрузі в мережі U =

380 В.

Накресліть схему однофазного включення людини в електричний ланцюг.

Яка напруга - фазна чи лінійна буде прикладена при однофазному включенні людини в електричний ланцюг?

Обрахуйте величину струму, що протікає через тіло людини при її однофазному включенні при напрузі в мережі U = 380 В.

В яких випадках людина попадає під дію напруги кроку та напруги дотику?

7.8.6. Методи захисту в електроустановках

Основним напрямком, що забезпечує необхідний рівень електробезпеки, є застосування нормативних методів захисту в електроустановках (ЕУ). До основних методів захисту від ура­ження людини електричним струмом, що застосовуються в еле­ктроустановках, відносяться: використання необхідного типу ізоляції (робочої, подвійної, додаткової, посиленої); забезпечен­ня недоступності струмоведучих частин ЕУ; електричний роз­поділ електричної мережі; використання малої напруги; захисне відключення; захисне заземлення; занулення.

Використання необхідного типу ізоляції

В електроустановках використовують декілька видів ізо­ляції струмоведучих частин.

Ізоляція робоча - електрична ізоляція струмоведучих ча­стин електроустановки, що забезпечує її нормальну роботу й за­хист працюючих від ураження електричним струмом.

Ізоляція подвійна - електрична ізоляція струмоведучих частин електроустановки, що складається з робочої та додатко­вої ізоляції.

Ізоляція додаткова - електрична ізоляція струмоведучих частин електроустановки, передбачена додатково до робочої ізоляції на випадок пошкодження робочої ізоляції.

Ізоляція посилена - поліпшена електрична ізоляція струмоведучих частин електроустановки, що забезпечує такий же ступінь захисту, як і подвійна ізоляція.

Якість ізоляції характеризується, насамперед, її опором протіканню електричного струму. Відповідно до Правил устрою електроустановок (ПУЕ) опір ізоляції в електроустановках на­пругою до 1000 В повинен складати величину Яіз > 0,5 МОм.

Недоступність струмоведучих частин ЕУ Недоступність струмоведучих частин ЕУ забезпечується шляхом розміщення зовнішньої електропроводки мережі тимча­сового електропостачання на опорах на висоті над рівнем землі, підлоги або настилу не менше: 2,5 м - над робочим місцем; 3,5 м - над проходами; 6,0 м - над проїздами. Магістральні проводи можуть бути без ізоляції в тому випадку, якщо вони прокладені

на висоті не менше 3,5 м від рівня землі, підлоги або настилу.

У діючих виробничих приміщеннях, у місцях постійного електропостачання використовується: схована електропроводка; огородження струмоведучих частин; блокування та розміщення струмоведучих частин ЕУ у важкодоступному місці. Огоро­дження можуть бути суцільним або сітчастими з розміром осе-редка не більше 25 х 25 мм.

Суцільні або сітчасті огородження використовують при напрузі вище: у сухих приміщеннях - 65 В, у сирих - 36 В, а в особливо сирих - 12 В.

Електричний розподіл мереж


Мета цього методу захисту - зменшення величини ємні­сного струму замикання на землю, що збільшує комплексний опір ізоляції фаз відносно землі. Електричний розподіл мереж застосовують у протяжних або розгалужених мережах з ізольо­ваною нейтраллю, що характеризуються значними ємнісними струмами замикання на землю. Цей метод реалізують шляхом підключення окремих споживачів електричної енергії через роз­ділові трансформатори, що живляться від магістральної мережі (рис.7.8). Напруга первинної та вторинної обмоток такого тран­сформатора є однаковими.

Мета цього методу - зниження напруги живлення елект­ричних установок до значення довгостроково допустимої напру­ги дотику, при якій навіть двофазний дотик людини є безпеч­ним.

Суть методу полягає у використанні напруги живлення ЕУ не вище 42 В з метою зменшення небезпеки ураження лю­дини електричним струмом.

Метод малих напруг реалізують з використанням пони­жуючих трансформаторів (рис.7.9). Застосування автотрансфор­маторів для одержання малої напруги забороняється.

Величину малої напруги ви­бирають з урахуванням категорії приміщення за ступенем небез­пеки ураження людини електри­чним струмом.

У приміщеннях з підвище­ною небезпекою й особливо не­безпечних, де електричний опір тіла людини може бути значно знижений, струм, що проходить через тіло людини, може в кіль­ка разів перевищувати небезпе­чну величину. Найбільший сту­пінь  безпеки досягається при напрузі живлення до 10 В, тому що в цьому разі струм, що про­ходить через тіло людини, не перевищує 1...1,5 мА. Так, при величині опору тіла людини R= 1000  Ом,  при напрузі   10 В струм через тіло людини не пе­ревищує величини, допустимої при тривалому випадковому дотику Ih > 10 мА. У зв'язку з цим у переносних  ЕУ, які вико-ристовують у виробничих умовах, для забезпечення електробезпеки застосовують малі напруги 12 і 36 В. У приміщеннях з підвищеною небезпекою для перенос­них ЕУ рекомендується номінальна напруга 36 В. В особливо небезпечних приміщеннях для живлення переносних світильни­ків рекомендується використання напруги 12 В, а ручного елек­троінструмента - не вище 12 В.

Через те, що одним застосуванням малих напруг не зав­жди вдається досягти достатнього ступеня безпеки працюючих, додатково застосовують інші заходи захисту в ЕУ - подвійну ізоляцію, захист від випадкового дотику до струмоведучих час­тин та ін.

Захиснезаземлення

Захисне заземлення — це навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих неструмоведучих частин електроустановки, що можуть виявитися під напругою в аварій­них ситуаціях (рис. 7.10).

Метою захисного зазе­млення є усунення небез­пеки ураження людини електричним струмом при появі напруги на корпусі або на інших неструмове-дучих металевих частинах ЕУ, тобто при замиканні на корпус (наприклад, при пробої ізоляції).

Дія захисного зазем­лення полягає у зменшенні

до безпечної величини си-Рис. 7.10 - Схема захисного зазем- ^

лення електроустановки: 1 - магіст- ™ «^ГС^ що ^гаодтъ
раль живлення електричної устано- через тіло людшш прт п
вки;     дотику до корпусу ЕУ,

2 - контакти електричного вимика-     що виявився ча; 3 - електрична установка; R,, -електричний опір захисного зазем­лення

під напругою. Це досягається зменшенням потенціалу корпусу заземленого устаткування.

Захисне заземлення електроустановок застосовують у мережах напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю і в мере­жах напругою вище 1000 В з будь-яким режимом нейтралі.

Захисний заземлюючий пристрій складається із сукупно­сті заземлювача і провідників, що заземлюють. Заземлювач яв­ляє собою провідник або систему з'єднаних між собою метале­вих провідників, що знаходяться в безпосередньому контакті з

землею. Провідник, що заземлює, - це металевий провідник, що з'єднує частини електричної установки, які заземлюються, з за­землювачем.

Для заземлення електроустановок використовують при­родні й штучні заземлювачі. Природними заземлювачами мо­жуть бути металеві конструкції будинків, трубопроводи й устат­кування, що мають надійне з'єднання із землею.

Трубопроводи пальних рідин, газів, а також трубоп­роводи, покриті ізоляцією, наприклад, для захисту від коро­зії, використовувати в якості заземлювачів забороняється.

Занулення

Зануленням називається навмисне електричне з'єднання металевих неструмоведучих частин електроустановки, що мо­жуть виявитися під напругою в аварійній ситуації, з нульовим захисним провідником.

Дія занулення заснована на перетворенні замикання на корпус в однофазне коротке замикання з метою форму­вання великих струмів, здат­них забезпечити спрацьову­вання апаратів захисту (плав­ких вставок запобіжників, ав­томатичних вимикачів, магні­тних пускачів з вбудованим тепловим захистом і т.п.).

Занулення застосовують в мережах з глухозаземленою нейтраллю напругою до 1000 В, які для реалізації системи занулення перетворюють у трифазні чотирипровідні ме­режі (рис. 7.11). Для надійно­го спрацьовування цієї систе­ми захисту необхідно вико­нання наступної умови:

/к.з. > 3-/ІІШ   або   1к.з. > 1,25 1

н

авт,

Надпись: 1де

н

пл

струм короткого замикання; 1кз- номінальний струм

плавкої вставки запобіжника; 1навт - номінальний струм спра­цьовування автомата захисту.

Блокування

Блокування - установка пристроїв, що відключають жи­влення електроустановки при спробі несанкціонованого доступу до неї і застосовують в електроустановках, в яких часто вико­нуються роботи на струмоведучих частинах (випробувальні сте­нди, установки для випробування ізоляції підвищеною напру­гою і т. п.). Блокування також застосовують в конструкціях ру­бильників, пускачів, автоматичних вимикачів та інших електри­чних апаратів, що працюють в умовах, при яких ставляться під­вищені вимоги безпеки (наприклад, суднові, підземні та інші електроустановки). Блокування за принципом дії поділяють на електричні й механічні.

Електричні блокування забезпечують розрив ланцюга живлення спеціальними контактами, що встановлюють на две­рях огороджень, кришках і дверцятах захисних кожухів ЕУ. Такі механічні блокування не повинні дозволяти її відкривання, знят­тя захисного кожуха ЕУ зі збереженням напруги живлення і, на­впаки - включення електричного апарата при відкритій (знятій) кришці.

В апаратурі автоматики, обчислювальних машинах, ра­діоустановках та інших електронних пристроях застосовують блокові схеми, що також забезпечують механічне блокування. У загальному корпусі на окремих платах встановлюють окремі блоки, що з'єднуються з іншими пристроями штепсельним з'єд­нанням. При висуванні або видаленні блоку зі свого місця штепсельне з'єднання розмикається і блок автоматично відклю­чається.

Захисне відключення

Захисне відключення є додатковим захистом, що забез­печує автоматичне відключення електроустановки з появою в ній небезпеки ураження людини електричним струмом. Основ­ними параметрами пристроїв захисного відключення (ПЗВ) є величина струму, наприклад, в схемі захисного заземлення, на який реагує пристрій, і його швидкодія.

Питання для самоперевірки до розділу 7.8.6

Які основні методи застосовуються в електроустановках для захисту від ураження людини електричним струмом?

Викладіть сутність методу використання необхідного ти­пу ізоляції.

Які існують типи ізоляції?

В чому полягає сутність методу забезпечення недоступ­ності струмоведучих частин ЕУ?

В яких випадках застосовують метод електричного роз­поділу мереж?

В чому полягає сутність методу електричного розподілу мереж?

Накресліть схему, що реалізує метод електричного роз­поділу мереж.

В чому полягає мета методу застосування малих напруг?

Накресліть схему живлення електроустановки малою напругою через понижуючий трансформатор.

Наведіть визначення захисного заземлення.

Що є метою захисного заземлення?

В чому полягає дія захисного заземлення?

Вкажіть область застосування захисного заземлення.

З яких конструктивних елементів складається захисний заземлюючий пристрій?

Чи дозволяється використовувати, як захисне заземлен­ня трубопроводи пальних рідин, газів, а також трубопроводи, покриті ізоляцією?

Наведіть визначення занулення електроустановки.

Що є метою занулення?

В чому полягає дія занулення?

Вкажіть область застосування занулення.

Наведіть визначення методу блокування.

Що є метою методу блокування?

Як спрацьовують блокуючі пристрої?

В яких вузлах та елементах електроустановки застосову­ють блокування ?

Викладіть суть методу захисного відключення.

7.8.7. Надання долікарської допомоги при ураженні людини електричним струмом

Перша допомога при нещасних випадках - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження життя і здоров'я потерпілого. Нещасні випадки, як правило, відбувають­ся в місцях, де медичний персонал відсутній і швидко повідоми­ти про те, що трапилося, в медичну установу досить скрутно або неможливо.

Для надання долікарської допомоги на ділянках і в цехах повинні бути передбачені аптечки і сумки першої допомоги з набором необхідних засобів. На підприємствах рекомендується мати апарат для виконання штучного дихання з набором ін­струментів для розкриття рота, витягування й утримання язика, а також носилки.

При ураженні людини електричним струмом необхідно якнайшвидше звільнити її від дії струму, тому що від тривалості цієї дії залежить важкість електротравми.

Заходи першої допомоги при оживленні людини зале­жать від її стану. Тому цикл реанімації складається з двох час­тин:

Швидке визначення стану потерпілого.

Енергійне кваліфіковане надання долікарської допомоги. Для визначення стану постраждалого потрібно укласти

його на спину й перевірити наявність дихання і серцевих скоро­чень.

Наявність дихання в потерпілого визначають за підйо­мом і опусканням грудної клітки під час самостійного вдиху й видиху. При порушенні дихання потерпілий має потребу в про­веденні штучного дихання.

При наявності серцевих скорочень пульс найкраще пере­віряти по сонній артерії. Відсутність пульсу на ній свідчить, як правило, про припинення руху крові в організмі.

Про відсутність кровообігу в організмі можна судити за станом очних зіниць, які в цьому випадку розширені. При відсу­тності пульсу необхідний зовнішній масаж серця.

Перевірка стану потерпілого, включаючи надання його тілу відповідного положення, перевірку дихання, пуль­су і стану зіниць, повинна виконуватися швидко - протягом 15...20 с.

У період уявної або клінічної смерті протягом 4...5 хв. зміни на останньому рівні життєзабезпечення людини ще обо­ротні й її можна врятувати. Отже, допомога потерпілому повин­

на бути зроблена кваліфіковано, протягом перших 4... 5 хв. Ос­новні методи долікарської допомоги включають: штучне дихан­ня «рот у рот», «рот у ніс», а також зовнішній масаж серця.

Для проведення штучного дихання потерпілого потрібно укласти на спину на тверду основу, розстебнути одяг і забезпе­чити прохідність верхніх дихальних шляхів, які можуть бути за­криті запалим язиком, сторонньою речовиною або предметом у порожнині рота. Голову потерпілого треба повернути набік, очистити рот пальцем, обгорненим марлею або хусткою. Після цього той, хто надає допомогу, одну руку підсуває потерпілому під шию, а долонею іншої надавлює на чоло, максимально заки­даючи голову назад. При цьому корінь язика відходить від зад­ньої стінки гортані, відкриваючи вільний доступ повітря в леге­ні, а рот відкривається.

Штучне дихання виконують в такий спосіб. Глибоко вдихнувши, той, хто надає допомогу, робить енергійний видих у рот потерпілого. Як тільки грудна клітка потерпілого піднялася, наповнення повітря припиняють. Після цього у потерпілого від­бувається пасивний видих. Якщо пульс у потерпілого визнача­ється добре, то інтервал між вдуванням повітря повинен склада­ти 5 с (12 дихальних циклів на хвилину).

При зупинці серця, не втрачаючи ні секунди, потерпіло­го треба укласти на тверду основу і звільнити від одягу, оголити груди. Далі прощупуванням потрібно визначити місце натис­нення: воно повинне знаходитися на два пальці вище м'якого кі­нця грудини. Після цього той, хто надає допомогу, повинен пок­ласти на це місце долоню однієї руки, а поверх неї під кутом 900 - долоню другої руки. Надавлювати треба швидким поштовхом, злегка допомагаючи нахилом усього корпуса. Нижня частина грудини у потерпілого при натисненні повинна зміститися вниз на 3...5 см. Тривалість натиснення - не більше 0,5 с, з інтерва­лом 0,5 с. З появою самостійного пульсу, що свідчить про від­новлення серцевої діяльності, потрібно негайно припинити ма­саж серця, але продовжувати проведення штучного дихання.

Штучне дихання і непрямий масаж серця необхідно про­водити до відновлення стійкого самостійного дихання й діяль­ності серця в потерпілого або до передачі його медичному пер­соналу.

Питання для самоперевірки до розділу 7.8.7

Викладіть етапи надання долікарської допомоги потерпі­лому при ураженні електричним струмом.

Який максимальний відрізок часу повинна займати пере­вірка стану потерпілого, що включає надання його тілу відпові­дного положення, перевірку дихання, пульсу й стану зіниць?

Як здійснюють перевірку пульсу в постраждалого?

Як проводять штучне дихання?

Який інтервал повинен бути між вдуванням повітря пост-раждалому при проведенні штучного дихання?

Викладіть правила виконання зовнішнього масажу серця.

До якого моменту необхідно проводити штучне дихання і непрямий масаж серця?


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я