7.2. Основи виробничої санітарії

Виробничі шкідливі речовини

До виробничих шкідливих речовин відносяться пил, га­зи, хімічні речовини в рідкій і твердій фазі, що знаходяться в робочій зоні.

Під шкідливим розуміється речовина, що при контакті з організмом людини викликає виробничі травми, професійні за­хворювання або відхилення у стані здоров'я, що виявляються сучасними медицинськими методами протягом трудової діяль­ності, у більш віддалений термін життя сьогоднішнього й май­бутнього поколінь.

Шкідливість речовини залежить від її властивостей, що визначаються складом, структурою та фізичним станом речови­ни. Класифікація шкідливих речовин і загальні вимоги безпеки введені ГОСТ 2.1.007-76. Відповідно до положень цього доку­менту за ступенем впливу на організм людини шкідливі речови­ни підрозділяються на чотири класи небезпеки: надзвичайно не­безпечні; високо небезпечні; помірнонебезпечні; малонебезпеч-ні.

У загальному випадку ступінь і характер спричинених речовиною порушень нормальної роботи організму залежать від шляху попадання в організм, дози, часу впливу, концентрації речовини, її розчинності, стану сприймаючої тканини й організ­му в цілому, характеристик навколишнього середовища.

Виробничий пил. Класифікація, вплив на організм працюючих. Нормування, захист працюючих від пилу

Одним з різновидів шкідливих речовин є виробничий пил - зважені в повітрі повільно осідаючі тверді частки розмі­ром від декількох десятків до часток мікрометра. Пил являє со­бою дисперсну систему, тобто аерозоль.

Класифікують пил за походженням, способом утворення, розмірами і формою часток, ступенем токсичності, електричним зарядом та ін.

За походженням - органічний, неорганічний, змішаний. Органічний пил буває природний (деревний, лляний, вовняний і т. п.) і штучний (пластмасовий, гумовий, пил барвників). Неор­ганічний пил підрозділяється на мінеральний (цементний, пор­целяновий, кварцовий) і металевий (цинковий, свинцевий, мід­ний). Змішаний пил утворюється в хімічних виробництвах, у металургійній промисловості та ін.

За способом утворення пил підрозділяється на аерозолі дезинтеграцї та конденсації.

Аерозолі дезинтеграцї утворюються при механічному подрібненні, дробленні, руйнуванні твердих речовин, при меха­нічній обробці виробів (очищення лиття, полірування).

Аерозолі конденсації утворюються при термічних про­цесах за участю твердих речовин (плавлення, електрозварюван­ня й ін.) внаслідок охолодження і конденсації пари металів, пла­стмас.

За розмірами часток розрізняють пил: видимий - розмі­ром більше 10мкм; мікроскопічний, розміром від 10 до 0,25мкм; ультрамікроскопічний - при розмірах часток менше 0,25 мкм.

За ступенем токсичності - пил отрутний і дратівний.

За електрозарядженістю пил поділяють на нейтральний, заряджений однойменними та різнойменними зарядами.

Вплив пилу на організм працюючих

З цілого комплексу властивостей пилу у виробничих умовах найбільше значення в плані санітарно-гігієнічної оцінки впливу на здоров'я людини мають хімічний склад, розчинність, дисперсність, форма, електричний заряд, ступінь радіоактивнос­ті й вибухонебезпечність [7].

Хімічний склад. Залежно від хімічного складу пил може справляти на організм людини фіброгенну, дратівливу, токсичну чи алергенну дії. Причому, хімічна активність пилу, ступінь йо­го впливу на організм залежать і від загальної площі часток.

Розчинність пилу, в сукупності з характеристикою хімі­чного складу, також значною мірою впливає на організм люди­ни. Так, наприклад, цукровий пил, швидко розчиняючись, не ха­рактеризується шкідливою дією на людину. Нерозчинний, на­приклад волокнистий пил, довго затримується в організмі, часто призводячи до захворювань дихальних шляхів. У той же час до­

бра розчинність, у випадку токсичного пилу, сприяє його нега­тивній дії на здоров'я людини. Значно впливає і вид розчинника (середовища розчинення) пилу (вода, кислоти, жири), тому що цим визначається шлях попадання його в організм людини - че­рез шкірний покрив, органи дихання чи шлунково-кишковий тракт.

Дисперсність пилу. Ультрамікроскопічний пил може знаходитися в повітрі тривалий час у стані Броунівського руху. Пил з більшими розмірами осідає зі швидкістю, обумовленою розмірами й питомою вагою пилинок. Більш великі й важкі час­тини осідають зі швидкістю, обумовленою законом Ньютона (з прискоренням сили ваги), а дрібні (0,1...10 мкм ) - законом Сто-кса (з прискоренням вільного падіння).

У легені при диханні проникає пил 0,2... 5 мкм. Більш ве­ликі частинки затримуються у верхніх дихальних шляхах, а більш дрібні - циркулюють відповідно до циклу дихання люди­ни.

Найбільшою активністю стосовно негативного впливу на легені людини (фіброгена активність) мають частинки пилу на­ступних розмірів: для пилу дезинтеграції - 1...5 мкм і 0,3...0,4 мкм для пилу конденсації.

Підвищення активності часток стосовно негативного впливу на організм людини в порівнянні з активністю вихідного матеріалу пояснюється різким збільшенням їхньої сумарної площі поверхні. Так, якщо кубик речовини з розміром ребра рі­вним 1 см і, отже, площею поверхні 6 см2 роздрібнити на час­тинки з ребром 1 мкм, то сумарна поверхня частинок, що утво­рилися, збільшиться в 1000 разів, склавши 0,6 м2. Таке збіль­шення сумарної площі частинок речовини викликає значне під­вищення кількості найбільш активних поверхневих молекул і, як наслідок, - зростання фізичної й хімічної активності пилу, під­вищення його адсорбційної здатності. При цьому, ефект негати­вного впливу пилу на організм людини зменшується як зі збіль­шенням, так і зі зменшенням розміру порошин. У першому ви­падку це пов'язано з тим, що все більше число часток пилу за­тримується у верхніх дихальних шляхах, а в другому зменшення шкідливого впливу пилу обумовлюється значним збільшенням швидкості виведення пилу з легень.

Форма часток пилу впливає як на тривалість їх перебу­

вання в повітрі, так і на ступінь негативного впливу на організм людини. При цьому частки неправильної форми (пил дезинтег-рації) мають здатність більш тривалий час зберігатися в повітрі. Аерозолі конденсації, що мають, як правило, сфероподібну фо­рму, більш легко осідають з повітря, за умови, що їхній розмір перевищує 5...10 мкм.

Пилоподібні частки округлої форми легше проникають у легеневу тканину, закупорюючи альвеоли і справляють тим са­мим більш сильний фіброгенний вплив на здоров'я людини. У той же час пил, що має голчасту, гострокутну форму сильніше роздратовує шкіру, слизисті оболонки.

Важливою властивістю деяких видів пилу є їхня займис­тість і вибухонебезпечність.

Пилові частки, поглинаючи кисень повітря, найчастіше стають легкозаймистими при наявності джерел вогню (кам'яно­вугільний, корковий, цукровий, борошняний пил).

Здатністю вибухати володіють алюмінієвий, цинковий і інші види пилу. При цьому для виникнення вибуху (запалення) потрібна визначена концентрація пилу в повітрі і наявність від­критого джерела вогню. Для різного виду пилу різні й величини вибухонебезпечної концентрації. Так, наприклад, для алюмініє­вого та крохмального пилу вибухонебезпечна концентрація складає 7 г/м3 в повітрі, для цукрового - 10,3 г/м3.

Таким чином, на додаток до шкідливого впливу на орга­нізм людини пил може призводити до аварійних вибухонебез­печних ситуацій на виробництві.

Електрозарядженість часток також є однією з важливих властивостей пилу. Пилові частки, що надходять у повітряне се­редовище при різних технологічних процесах, у більшості випа­дків несуть на собі електричний заряд. Цей заряд набувається частинками в результаті тертя пилетвірної речовини з поверх­нею частин машин (наприклад, у млинах), тертя й зіткнення по­рошин одна з другою. При цьому різнойменні заряди пилових часточок сприяють їх більш швидкій конденсації з повітря за рахунок притягання і збільшення маси. Однойменний заряд час­ток пилу обумовлює велику стабільність пилового аерозолю.

В доповнення до цього дослідження показують, що част­ки пилу, що несуть на собі електричний заряд, затримуються в органах дихання в більшій кількості, ніж нейтральні пилові час­

тки. При цьому збільшення затриманого пилу в дихальних шля­хах людини може досягати 70 %.

Пил може бути носієм мікробів, грибків і т. п., які, у свою чергу, можуть бути причиною захворювання працюючих. Так, у цехах льонопрядильної, вовняної промисловості виявлено в 1 м3 повітря близько 37 тисяч бактерій.

Радіоактивність пилу за походженням підрозділяється на природну та штучну. Природний радіоактивний пил утворюєть­ся, наприклад, при видобутку уранових, торієвих руд, а також деяких нерадіоактивних копалин, що мають домішки урану (свинець, вугілля). У цих випадках утворюються радіоактивні аерозолі з розміром частинок 0,001 ...10 мкм. Штучний радіоак­тивний пил утворюється в результаті ядерних вибухів, при тех­нологічних або аварійних викидах підприємств атомної промис­ловості, ядерних реакторів, прискорювачів заряджених часток. Вдихання радіоактивних пилових часток з повітрям обумовлює, з одного боку небезпеку для здоров'я людини, властиву для зви­чайного пилу, а з іншого - ступінь опромінення, обумовлений фізико-хімічними властивостями радіоактивних ізотопів (зми­вання, розчинність, час життя). У випадку влучення на шкіру радіоактивного пилу можуть виникати променеві опіки.

Важкорозчинний радіоактивний пил довго затримується в легенях і лімфовузлах, опромінюючи тканини організму лю­дини. Легкорозчинний - абсорбується у кров і стає джерелом внутрішнього опромінення інших тканин. Причому, активніше виводиться з організму швидкорозчинний пил. Особливо небез­печним є важкорозчинний радіоактивний пил, що містить дов-гоживучі ізотопи.

Пилові захворювання легень - один з найважчих і роз­повсюджених у світі видів професійних захворювань. Основни­ми типами професійних захворювань при впливі пилу є пневмо-коніози, хронічний бронхіт та захворювання верхніх дихальних шляхів.

Пневмоконіози - захворювання легень, які залежно від виду пилу підрозділяються на силікоз (дія кварцового пилу), ме-талоконіоз (дія пилу металів) і т. д.

Пил може також шкідливо впливати й на органи зору, викликаючи кон'юнктивіт, професійну катаракту; шкірну тка­нину, сприяючи розвитку екземи, алергійних захворювань.

Визначення гранично допустимої концентрації пилу

Визначення допустимої концентрації пилу в повітрі ро­бочої зони, при якій допускається перебування працюючих без засобів захисту, здійснюється з урахуванням комплексу розгля­нутих вище характеристик пилу. Кінцевою метою такого нор­мування є визначення гранично допустимої концентрації (ГДК ) пилу (мг/м3).

ГДК це концентрація, що при щоденній роботі протягом не більше 8 годин, але не більше 40 годин в тиждень протягом усього стажу не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я, які виявляються сучасними медицинськими ме­тодами дослідження в процесі роботи або у віддалений термін життя дійсного і наступного поколінь. Санітарними нормами СН 2.45-71, а також ГОСТ 12.1. 005-76 встановлені ГДК для різ­них видів пилу в повітрі робочої зони.

Оцінка й контроль запиленості повітря робочої зони

Оцінка й контроль запиленості повітря виконуються ря­дом методів, що підрозділяються на методи, які визначають кі­лькість пилу в повітрі робочої зони, і методи, що дозволяють визначати її якісний склад.

До першої категорії методів відносяться ваговий, фотое­лектричний і, частково, рахунковий.

Ваговий метод є найбільш розповсюдженим. Його суть полягає в тому, що через спеціальний аерозольний фільтр про­пускають визначений обсяг запиленого повітря (V). При цьому визначають масу фільтра до експерименту (P1) та після нього (після протягування запиленого повітря) (P2). Концентрацію пи­лу в повітрі розраховують за такою спрощеною формулою:

С = (P2 - P1) /V.

Визначення допустимості умов праці за параметром за­пиленості повітря робочої зони виконують після проведення ек­сперименту та відповідних розрахунків методом порівняння ве­личини С з ГДК. Якщо концентрація С < ГДК, то умови праці приймають, як допустимі.

До методів, що дозволяють визначити якісний склад пи­лу, належать радіаційний, спектральний, метод хімічного аналі­зу та ін.

Методи захисту працюючих від шкідливого впливу

виробничого пилу

Основним методом захисту працюючих від впливу пилу є дотримання ГДК, установлених ДСТ і СН. При неможливості дотримання ГДК використовують організаційні, медико-профілактичні та технічні заходи й засоби захисту працюючих.

До організаційних заходів відносяться: обмеження міні­мального віку працюючих (20 років) в умовах, що характеризу­ються підвищеною запиленістю повітря (наприклад, у підземних умовах); введення скороченого робочого дня; додаткові відпус­тки, більш ранній вихід на пенсію й ін.

Серед медико-профілактичних заходів необхідно вказати на обов'язковий контроль за станом здоров'я працюючих при вступі й під час роботи. Це виконується шляхом періодичних медичних оглядів.

Заборонено використовувати на роботі, пов'язаною з пі­двищеною запиленістю повітря, персонал з хронічним захворю­ванням органів дихання, серцево-судинної системи. Медичні огляди повинні проводитися I раз у 12 або 24 місяці, залежно від виду пилу.

Вся сукупність технічних методів та засобів захисту від підвищеної запиленості повітря робочої зони поділяється на дві основні групи - колективні та індивідуальні.

Серед колективних технічних заходів захисту слід від­значити удосконалення технології, впровадження автоматизації, дистанційного керування (наприклад, застосування роботів-маніпуляторів при зварюванні, упакуванні сипучих продуктів), герметизація устаткування, різні види вентиляції приміщень. У разі неможливості застосування таких шляхів боротьби з під­вищеною запиленістю повітря використовують зрошення, водя­ні завіси.

До індивідуальних засобів захисту відносяться місцева витяжна вентиляція з очищенням повітря, протипилеві респіра­тори, окуляри з герметичною оправою, ізолюючі засоби захисту - кисневі, шлангові чи регенеруючі протигази (розд. 7.3.2). Останню групу індивідуальних засобів захисту застосовують, як правило, в аварійних ситуаціях.

Питання для самоперевірки до розділу 7.2.2

Навести визначення шкідливих речовин.

Класифікація шкідливих речовин за ступенем впливу на організм людини.

Класифікація виробничого пилу за походженням.

Класифікація виробничого пилу за способом утворення.

Класифікація виробничого пилу за розмірами часток.

Мета класифікації виробничого пилу.

Вплив хімічного складу й розчинності пилу на організм людини.

Вплив дисперсності та форми часток пилу на організм людини.

Вплив вибухонебезпечності та електрозарядженості пилу на організм людини.

Вплив радіоактивності пилу на організм людини.

Які професійні захворювання виникають у працюючих в середовищі з підвищеною запиленістю повітря?

Навести визначення гранично допустимої концентрації пилу.

Викласти класифікацію методів контролю запиленості повітря.

Описати суть та навести приклади методів якісного ана­лізу пилу.

Описати суть та навести приклади методів кількісного аналізу пилу.

Навести класифікацію заходів та засобів захисту пра­цюючих в середовищі з підвищеною концентрацією пилу.

Дати перелік організаційних заходів, направлених на за­хист здоров'я працюючих.

Навести перелік медико-профілактичних заходів.

Описати основні технічні колективні заходи захисту від підвищеної запиленості.

Дати опис основних технічних індивідуальних засобів захисту від підвищеної запиленості.

7.2.3. Виробничі отрути. Класифікація, вплив на

організм людини. Захист від шкідливого впливу виробничих отрут на людину

Наступним видом виробничих шкідливих речовин є ви­робничі отрути.

У кожній індустріально розвинутій країні одним з най­більш масштабних проявів впливу виробничого середовища на людину є наявність хімічних речовин у робочій зоні в процесі виробництва.

На даний час відомо більше 10 млн. хімічних речовин, з яких більше 60 тис. знаходять широке застосування у промисло­вості й побуті. Щорічно на відповідному міжнародному ринку пропонується від 500 до 1000 нових хімічних сполук і сумішей.

Деякі з хімічних речовин мають високу токсичність, ін­ші, менш токсичні, являють загрозу здоров' ю людини через ви­соку стійкість, здатність до накопичення в організмі.

Ступінь впливу, шкідливості виробничих отрут на пра­цюючих оцінюється із залученням ряду класифікацій: за харак­тером впливу на організм людини (загальнотоксичні; дратівні; канцерогенні; мутагенні; сенсибілізуючі, які збільшують реак­ційну чутливість клітин організму); за шляхом проникнення в організм (через дихальні шляхи, травну систему, шкірний пок­рив, слизисту оболонку ока); за ступенем токсичності (надзви­чайно токсичні, високотоксичні, помірно токсичні, малотоксич­ні); за ступенем впливу на організм людини (розд. 7.2.1).

У загальному випадку ступінь і характер викликаних шкідливою речовиною порушень нормальної діяльності органі­зму залежить від комплексу умов - шляху попадання в організм, дози, часу дії, концентрації речовини, її розчинності, стану ор­ганізму в цілому, атмосферного тиску, температури повітря, йо­го відносної вологості та інших характеристик.

Через шкірний покрив, в основному, попадають отруйні речовини, що добре розчиняються у воді або жирах.

Через травну систему - разом з їжею, а також при недо­триманні правил особистої гігієни.

Дихальний шлях попадання отруйних речовин є основ­ним і найбільш швидким шляхом надходження їх в організм. Це пояснюється великою поверхнею легеневих альвеол (100...120 м2) і постійним активним протоком крові по легеневих капіля­рах, що сприяє безпосередньому проникненню речовин з альве­ол у кров, яка транспортує отруту, що надходить, по всьому ор­ганізмі.

Вплив шкідливих речовин на організм працюючих

Вплив шкідливих речовин на організм працюючих може призводити до отруєння чи до професійного захворювання.

Отруєння працюючих можуть виникати раптово при по­паданні в організм шкідливої речовини в кількості, що переви­щує певну величину, а також можуть розвиватися протягом до­сить тривалого часу в результаті поступової дії порівняно малих кількостей шкідливих речовин, що характеризуються куму­лятивним характером.

У першому випадку отруєння називають гострими і вра­ховують нарівні з випадками виробничого травматизму.

У другому випадку отруєння називають професійним, що є частковим випадком професійного захворювання.

Наслідком дії шкідливих речовин на організм людини можуть бути анатомічні ушкодження, постійні або тимчасові розлади окремих систем організму та комбіновані наслідки.

У зв'язку з постійним поліпшенням умов праці, знижен­ням концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони, на даний час кількість випадків гострих отруєнь і хронічних захво­рювань зменшується. Зменшення кількості таких захворювань пояснюється введенням відповідних заходів та засобів з охорони праці, а також процесом адаптації організму людини до шкідли­вої речовини - його пристосуванням до умов навколишнього середовища, що відбувається без необоротних змін роботи його систем і організму в цілому. Для забезпечення розвитку адапта­ції до хронічного впливу шкідливої речовини необхідно, щоб його концентрація була достатньою для виклику пристосуваль­ної реакції організму, але щоб вони не були надмірними, які призводять до ушкодження організму з необоротними наслідка­ми.

У той же час, при сучасному стані технологічних проце­сів представляється нереальним вирішення задачі повної відсут­ності шкідливих речовин у повітрі робочої зони або ж її реаліза­ція викликає величезні матеріальні витрати. У зв'язку з цим особливе значення здобуває оцінка ступеня небезпеки та гігієні­чне нормування концентрації шкідливих речовин.

Контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони

Контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робо­чої зони повинен установлюватися: безперервний - для речовин 1-го класу небезпеки; періодичний - для речовин 2, 3, 4 класів небезпеки. Відбір повітря для контролю необхідно робити без­посередньо на робочих місцях.

Всю сукупність методів контролю розділяють на дві ка­тегорії: методи якісного (лабораторні) та методи кількісного аналізу (виробничі).

Методи якісного аналізу шкідливих речовин у повітрі робочої зони полягають в відборі проб повітря в заданих місцях з наступним їх аналізом в лабораторії. Ці методи займають бага­то часу, але дають точні результати контролю. До таких методів відносяться спектроскопічний (заснований на вимірі інтенсив­ності й частотного розподілу спектральних ліній в оптичному або радіочастотному діапазоні після проходження випроміню­вань через досліджувану шкідливу речовину); хроматографіч­ний (заснований на зміні кольору спеціальних індикаторів у ре­зультаті спалювання досліджуваної речовини); рентгенівський (заснований на визначенні хімічного складу шкідливої речовини через параметри кристалічної решітки).

Методи кількісного аналізу полягають в періодичному або постійному контролі за складом повітря безпосередньо у виробничих умовах. Вони не відрізняються високою точністю, але характеризуються малим часом проведення вимірів, опера­тивністю одержання інформації. Характерними представниками цієї групи методів є колористичний (заснований на появі колір­ного фарбування індикатора при досягненні гранично допусти­мої концентрації шкідливої речовини в повітрі); метод викорис­тання іонізуючих випромінювань (заснований на зміні інтенсив­ності потоку іонізуючих випромінювань при проходженні їх че­рез повітряне середовище різної щільності). Найбільш часто ви­користовують лінійно-колористичний метод, заснований на за­лежності висоти пофарбованої частини індикатора (L) від кон­центрації шкідливої речовини в повітрі (C). Для реалізації цього методу контролю визначений об' єм загазованого повітря робо­чої зони протягують через індикатор, розміщений у спеціальній скляній трубці. Концентрацію шкідливого газу визначають з ви­користанням номограми, що побудована за функцією:

L = ЦС).

Визначення допустимості умов праці виконують після проведення експерименту методом порівняння величини С з ГДК. Якщо концентрація С < ГДК, то умови праці приймають, як допустимі.

Захист працюючих від дії шкідливих речовин Попередження професійних отруєнь та захворювань за­безпечується комплексом заходів і засобів захисту працюючих. Такі заходи та засоби поділяються на профілактичні, архітекту­рно-планувальні, організаційні, технічні колективні та індивіду­альні.

Профілактика професійних отруєнь зводиться насампе­ред, до запобігання впливу шкідливих речовин на організм лю­дини в результаті розробки нешкідливих технологічних проце­сів, заміни, по можливості, шкідливих речовин, що використу-ються, менш шкідливими.

Архітектурно-планувальні рішення. Приміщення з особ­ливо шкідливим виробництвом розташовують ізольовано від інших виробничих приміщень; при плануванні виробничих площ підприємства враховується переважний напрямок вітру. Приміщення, в яких протікають процеси з виділенням шкідли­вих речовин, фарбують зсередини фарбами, що не всмоктують шкідливі речовини.

До організаційних заходів відносяться: обов'язкові ін­структажі з безпеки праці, попередній і періодичні медичні огляди, лікувально-профілактичне харчування, введення скоро­ченого робочого дня, додаткової відпустки.

У комплекс колективних технічних засобів захисту вхо­дять: герметизація устаткування; дистанційне керування проце­сами, їх автоматизація. Як додаткові засоби безпеки використо­вуються вентиляція, місцеві відсоси, вбудовані й зблоковані з агрегатами устаткування.

У випадку, якщо організаційні заходи і колективні засо­би захисту не дозволяють досягти допустимих концентрацій (ГДК) у повітрі виробничих приміщень, застосовують індивіду­альні засоби захисту, систематичний контроль за складом повіт­ря робочої зони.

Як засоби індивідуального захисту органів дихання за­стосовують респіратори; фільтруючі або ізолюючі протигази.

Фільтруючі протигази застосовують при вмісті кисню в повітрі робочої зони не менше 16 % і наявності в ньому шкідли­вих речовин не більше 2 %. Фільтруючий протигаз складається з маски й фільтруючої ємності, що містить поглинач шкідливих речовин. Причому, колір ємності вказує на той вид шкідливої речовини, на яку розрахований поглинач.

Ізолюючі протигази підрозділяються на шлангові, кисне­ві й регенеруючі.

У шлангових протигазах повітря подається по шлангу із зони з чистим повітрям. Існують нагнітальні й самовсмоктува-льні шлангові протигази.

Кисневі протигази забезпечують подачу повітря для ди­хання працюючого через редуктор із спеціальної переносної мо­більної ємності, що входить до складу протигаза. Вона містить повітря або кисень, що знаходяться під тиском.

Регенеруючі протигази забезпечують очищення повітря, що видихає працюючий, для його повторного використання (вдихання) спеціальними реагентами.

Питання для самоперевірки до розділу 7.2.3

Класифікація виробничих отрут за характером впливу на організм людини.

Класифікація виробничих отрут за шляхом проникнення в організм людини.

Класифікація виробничих отрут за ступенем токсичності.

Які професійні захворювання можуть виникати в працю­ючих у середовищі з виробничими отрутами?

Яка роль механізму адаптації в розвитку впливу вироб­ничих отрут на організм людини?

Правила проведення контролю концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

Викласти методи якісного аналізу шкідливих речовин.

Викласти методи кількісного аналізу шкідливих речовин.

Які застосовують методи і засоби профілактики та захис­ту працюючих від впливу шкідливих речовин.

Описати архітектурно-планувальні рішення.

Описати колективні технічні засоби захисту.

12. Описати індивідуальні засоби захисту працюючих від впливу виробничих отрут.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я