5.3. Установка болтів

До бетонування фундаментів

Болти першої групи, вигнуті й з анкерними плитами, а також анкерна арматура знімних болтів, повинні встановлюва­тися у фундамент до бетонування на спеціальних кондукторах, що строго фіксують і забезпечують проектне положення болтів і анкерної арматури при бетонуванні.

У цих випадках рекомендується застосовувати знімні кондуктори і поєднувати болти в блоки, а також використовува­ти плазово-блочні методи установки болтів та інші заходи, спрямовані на зниження витрати металу і підвищення точності установки.

При розташуванні вигнутих болтів біля краю фундамен­ту відігнутий кінець болта необхідно орієнтувати вбік масиву, а при розташуванні в кутах - по їхній бісектрисі.

Нижні кінці болтів, розташовані в місцях порожнеч фун­даментів (прорізів, тунелів та ін.), допускається виконувати ви­гнутими, при цьому кут вигину болтів до вертикалі повинен складати не більше 450, а довжина прямої ділянки на початку закладання Іанк приймається не менше 0,51анк.

При установці складених болтів нижня шпилька разом з муфтою і анкерною плитою встановлюється до бетонування фу­ндаменту, а верхня шпилька ввертається в муфту і прихоплю­ється зварюванням після установки устаткування, що монтуєть­ся методом повороту чи переміщення.

В існуючі бетонні й залізобетонні конструкції

Після буріння свердловин виконують підготовку повер­хонь бетону й анкерних болтів до установки.

5.3.2.1. Підготовка поверхні бетону свердловин і анкерних болтів

Підготовка поверхні свердловини до установки болтів полягає в інструментальній перевірці глибини й у візуальній пе­ревірці відсутності в ній сторонніх включень, води, наледі. При

необхідності проводять додаткове очищення свердловини про­дувкою або механічним шляхом (йоршем, металевою щіткою).

Поверхня болтів не повинна мати слідів корозії і масля­них включень. Підготовка поверхні болта складається з попере­дньої механічної та остаточної хімічної обробки. Попередню (механічну) обробку болта виконують з метою видалення кон­сервуючих покрить у вигляді жирового змащення, паперу і т.п. Очищення здійснюють щітками, шкребками, наждаковим папе­ром і т. п.

Остаточну (хімічну) обробку болтів виконують в 20%-ному розчині соляної кислоти, в який додають 1% (за обсягом розчину) уротропіну (ДСТ 1381).

Травлення поверхні фундаментних болтів рекомендуєть­ся робити в зоні їхньої установки протягом 2-4 год.

Безпосередньо перед установкою болти виймають з роз­чину соляної кислоти, а потім протирають дрантям, змоченим в

ацетоні (ДСТ 2768).

5.3.2.2. Установкарозклинних анкерних болтів

Конструкції і розміри розклинних анкерів наведені на рис. 5.4 і 5.5 і в таблицях 5.9... 5.11.

Розпірні болти з розтискною цангою закріплюють у све­рдловинах за допомогою знімних інвентарних трубок, що слу­жать для розпору цанг (рис. 5.4). Після закріплення болта в све­рдловині трубку знімають. Витяжка болта при його закріпленні не повинна перевищувати 1,5ds.

При наявності виробничого агресивного середовища (масляного, кислотного та ін.), а також при закріпленні устатку­вання з динамічними впливами, свердловини для конічних бол­тів з розтискною цангою треба залити цементним розчином піс­ля попереднього затягування болтів.

Установка інших типів розклинних болтів (рис.5.4) здій­снюється за допомогою осаджування їх у пробурені свердлови­ни і наступного забивання металевих розтискних пробок за до­помогою спеціальних оправок.

Технологічна схема установки розпірних дюбелів-втулок наведена на рис. 5.6.

»

в

Рис. 5.4 - Розклинний анкер:а - тип 1; б - тип 2; в - тип 3; 1 - розклинна шпилька; 2 - розтискна цанга; 3 - розтискна пробка; 4 - розклинна втулка



Призначення: закріплення устаткування і металоконстру-кцій на будівельних елементах з бетону і цегли.

Матеріал: розклинна шпилька - сталь марки ВСт3, ДСТ 380; розтискна цанга - сталь марки 20, ДСТ 1050.


Примітка: Розрахункові навантаження наведені для еле­ментів з бетону класу В 12,5 і вище, у дужках - для елементів з цегли не нижче М75.

Призначення: закріплення устаткування і металоконст-рукцій на будівельних елементах з бетону.

Матеріал: розклинна шпилька - сталь марки ВСт3, ДСТ 380; розтискна цанга - сталь марки 20, ДСТ 1050.

І           І           Розмір, мм      І           І  Розрахун- І

 

Умовне позначення

 

D

/1

/2

L

Маса, кг

кове наван­таження, кН

ДВР - М6

М6

8

9,3

30

12

0,007

3

ДВР - М8

М8

10

11,5

35

16

0,014

5

ДВР - М10

М10

12

13,8

45

20

0,025

8

ДВР - М12

М12

15

16,8

55

24

0,048

12

ДВР - М16

М16

20

22

65

32

0,098

22

ДВР - М20

М20

25

27,3

80

40

0,195

35

Призначення: закріплення устаткування і металоконст-рукцій на будівельних елементах з бетону.

Матеріал: розпірна втулка - сталь марки 20 ДСТ 1050; розтискна пробка - сталь марки 45 ДСТ 1050.

Покриття: розпірна втулка - хімічне оксидування, роз­тискна пробка - без покриття.

5.3.2.3. Установка конічних анкерних болтів

Установка і закріплення конічних болтів (рис. 1.13,а) цементно-піщаною сумішшю здійснюється шляхом віброзану-рення болтів у свердловини, заповнені розчином на 2/3 їхньої глибини.

Віброзанурення болтів, як правило, здійснюється тими ж інструментами, якими свердлять свердловини з застосуванням, у разі потреби, перехідних пристроїв (затисків), або за допомогою інших свердлильних інструментів, що створюють поступально-обертальний рух.

Для забезпечення проектного положення болтів до схоп­лювання розчину у верхній частині свердловини установлюють фіксатори з дротових кілець, клинів та ін.

Технологічна схема установки болтів способом віброза-нурення наведена на рис. 5.7.


5.3.2.4. Установка анкерних болтів на жорстких цементно-піщаних сумішах

Анкерні болти на жорстких цементно-піщаних сумішах установлюють при температурі навколишнього середовища не нижче -200С за допомогою ущільнювального пристрою і жорст­ко приєднаного до нього вібратора спрямованої дії. Використо­вують вібратор загального призначення типу ИВ-21-А з напру­гою струму 36 В, який приєднують до маятникової опори від ві­братора спрямованої дії типу ВЕРБ-74. Такий вібратор забезпе­чує необхідний питомий тиск торця ущільнювального пристрою на суміш (не нижче 8,5 МПа). Тип ущільнювача вибирають за­лежно від діаметра анкера [77,80].

Установка болтів на жорстких цементно-піщаних сумі­шах (метод віброзачеканки) здійснюється за технологічною схемою, представленою на рис. 5.8. Складається вона з наступ­них операцій:

- установка болта в отвір;

попереднє засипання невеликої порції суміші в зазор між тілом болта і стінкою отвору;

надягання на болт віброущільнювача з вібратором;

включення вібратора;

засипання суміші в дозатор ущільнювача;

-           періодичне повертання віброущільнювача на 200-300. Досипання суміші в дозатор виконують у міру її витрати


до виходу ущільнювача з отвору.

Критерієм якісного ущільнення суміші служить мимові­льний підйом віброущільнювача на поверхню. Передачу наван­таження на встановлені болти, витримані при температурі на­вколишнього середовища 18 - 300С, потрібно виконувати через 8 діб, а у випадку витримування при температурі в межах 5 - 200С - через 10 діб.

Допускається при строгому дотриманні правил електро­безпеки використання вібратора спрямованої дії ВЕРБ-74 з на­пругою струму 220/380 В. При закріпленні болтів діаметром 48­100 мм може бути використаний вібратор типу ВЕРБ-38А (220/380 В).

Збуджуючу частину вібратора Q вибирають таким чи­ном, щоб забезпечити питомий тиск торця ущільнювального пристрою на суміш q не нижче 8,5 МПа за формулою

q = Q > 8,5 МПа,

A

де Q - збуджуюча сила вібратора; А - сумарна площа виступів на торці ущільнювального пристрою.

Установку болтів способом вібразачеканки при темпера-

турі навколишнього середовища нижче -200С робити не реко­мендується.

Роботи з установки болтів виконують безпосередньо пі­сля приготування цементно-піщаної суміші і підготовки повер­хонь свердловини і болта.


Схема ущільнювального пристрою зображена на рис. 5.9. У табл. 5.12 наведені розміри свердловин для болтів, закріп­люваних способом віброзачеканки.


5.3.2.5. Установка анкерних болтів за допомогою силоксанових клеїв

її виконують за 1 і 2 технологічними схемами (рис. 5.10) при температурі навколишнього середовища не нижче 5°С. Включає вона такі операції:

установку нижнього кільця, що центрує, у свердловину;

заливання в свердловину необхідної (розрахункової) кіль­кості клею;

повільне занурення в клей анкерного болта з фіксацією його в нижньому кільці;

установку верхнього кільця, що центрує, (врівень з повер­хнею бетону фундаменту). Центруючі кільця виготовляють з дроту-катанки з внутрішнім діаметром на 1-2 мм більше діамет­ра болта і зовнішнім діаметром на 1-2 мм менше діаметра свер­дловини. Передача навантаження на болти при їхній установці при температурі навколишнього середовища 150С і вище пере­дається через 8 діб, а при температурі 50С і вище - через 7 діб.


5.3.2.6. Установка анкерних болтів за допомогою епоксидних клеїв

Установку анкерних болтів за допомогою епоксидних клеїв здійснюють за 1 і 2 технологічними схемами (рис. 5.10) при температурі навколишнього середовища не нижче -200С безпосередньо після підготовки поверхні до склеювання болтів і свердловин. Складається вона з наступних операцій:

установки нижнього кільця, що центрує, у свердловині;

введення в свердловину на дві третини її висоти епок­сидного клею (пневмошприцем чи з малогабаритного посуду);

установки болта повільним зануренням до влучення його в нижнє кільце;

установки верхнього кільця, що центрує (врівень з по­верхнею бетону фундаменту).

Передача навантаження на болти допускається через 72 год. після їх установки.


При температурі навколишнього середовища від 15 до -200С технологія установки анкерних болтів на епоксидному клеї включає такі додаткові операції:

заливання в свердловину клею з температурою 35-400С;

розігрівання анкерних болтів залежно від температури навколишнього середовища від 15 до -200С (табл. 5.13). Анкерні болти розігрівають у нагрівальних печах з розподілом темпера­тури, що рекомендується, по всьому перерізі болта.

Не допускається зниження температури стержня анкера перед його установкою в свердловину проти нижніх меж темпе­ратур, що рекомендуються табл. 5.13. Печі повинні бути облад­нані автоматичним регулятором температури, а їхня потужність повинна забезпечувати сталість заданої температури з ураху­ванням циклічного характеру завантаження-вивантаження печі.

5.3.2.7. Установка анкерних болтів за допомогою акрилових клеїв

Установка анкерних болтів за допомогою акрилових кле­їв може виконуватися трьома технологічними схемами (рис. 5.10) при температурі середовища -200С.

Установка болтів у свердловини за технологічними схе­мами 1 і 2 (рис. 5.10) складається з таких операцій:

у свердловину опускають нижнє кільце, що центрує;

з малогабаритного посуду пласторозчин заливають у свердловину самопливом на 1/3 її висоти;

установлюють болт, повільно занурюючи його в клей до фіксації на дні свердловини;

установлюють верхнє кільце, що центрує, (врівень з поверхнею бетону фундаменту).

При установці фундаментних болтів за технологічною схемою 3 (рис. 5.10) виконують такі операції:

через отвори в станині верстата встановлюють болт у свердловину;

з малогабаритного посуду по спеціальному лотку зали­вають клей у свердловину між стінками і болтом.

Передачу навантаження на болти, встановлювані при температурі вище 150С, допускається здійснювати через 24 го­дини, а при температурі в межах від 0 до 150С - через 36 годин. При температурі навколишнього середовища від 0 до -200С ви­конують попереднє розігрівання анкерних болтів до температу­ри 1000C.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я