4.3. Архітектура Росії

Розвиток промисловості після промислового перевороту викликав концентрацію житла навкруги заводів. В той час будувалися найрізноманітніші житлові будинки: індивідуальні та багатоквартирні, особняки і т.д. Поширеним і найхарактернішим типом житлового будинку цього періоду був багатоквартирний прибутковий житловий будинок. Тип багатоквартирного житлового будинку з секційним розташуванням квартир і магазинами на нижньому поверсі склався (в Петербурзі) вже до кінця першої половини ХГХ ст.

Прибуткові будинки будувалися по-різному, іноді дуже складними в плані конфігурації, часто з невигідною орієнтацією, з темними приміщеннями і дворами-колодязями, що затіснюють, з секціями і кімнатами неправильної форми, випадкових розмірів і пропорцій, нерідко напівтемних або зовсім позбавлених денного світла. Секційні прибуткові будинки були широко розповсюдженими і майже повністю витіснили галерейні. Тепер в секції вже включалися і санітарні пристрої.

Так, в Петербурзі характерні для того часу прибуткові будинки: 6-поверховий будинок (1876, арх. Н.Д. Федюшкин); 5-поверховий будинок на пл. Островського (1881, арх. Н.П. Басін); будинок Осоргиної (1888. арх. І. І. Шапошников) та ін.

Фасади прибуткових будинків кінця XIX - поч. XX ст. більш прості й лаконічні, ніж в попередні роки. Основні композиційні засоби стають переважно функціонально виправданими. Характерним прикладом такого рішення фасадів багатоквартирного житлового будинку є будинок на вул. Фонтанка в Петербурзі (арх. Ф.І. Лідваль, 1910-1912), будинок Строгановського училища на М'ясницькій (вул. Кірова) в Москві (арх. Ф.О. Шехтель, 1906 р.) та ін.

У зв'язку зі збіднінням дворянства будинки-палаци великих міських садиб змінилися особняками, меншими за розмірами, що не мають вже, як правило, ні анфілад парадних залів, ні парадного двору. Колишня парадність приміщень поступається тепер місцем побутовому комфорту. З-поміж будинків-особняків слід зазначити особняк Кшесинської в Петербурзі (1904 - 1905), арх. А.І. Гоген, особняк Чаєва (1906, арх. А. Апишков), будинок-особняк Половцева на Кам'яному острові (1911 - 1913) арх. А.І. Фоміна; в Москві - особняк Рябушинського по вул. Никитській (арх. Ф.О. Шехтель, рис. 4.1), будинок Тарасова на


Один з найвідоміших творів Ф.О. Шехтеля, виконаних в стилі національно-романтичного напряму модерну, - особняк Рябушинського в Москві (1900 р.). Математична ясність кубоподібного об'єму, підкреслена горизонталями виступаючих вперед площинних плит залізобетонних карнизів, сприймається як своєрідний апофеоз «машинного» століття. До квадрата тяжіє компактний план будівлі. Квадратом є частина вуличного фасаду, що виступає по вул. Качалова. Квадратною є форма вікон, близькі до квадрата розділені вікнами фрагменти фриза, на співвідношеннях квадрата і діагоналі заснована форма крилець. Вражаюча з першого погляду простота зовсім не елементарна. Чи не кожна геометрично чітка форма має свій антипод. Закінченість форми основного об'єму порушена примхливо-асиметричним розміщенням двох бетонних крилець і двох балконів, парадоксальністю в розстановці акцентів. В інтер'єрі переважають текучі форми, що нагадують хвилі застиглої лави. Ціла симфонія суворих і прямих, млявих і розслаблених, енергійних і нервових ліній і форм, невагомих стін і важких об'ємів - все це створює незабутній образ особняка Рябушинського. Плану будівлі властива своєрідна центричність. Головні кімнати особняка немов скупчилися навкруги геометричного і композиційного ядра - відкритих парадних сходів.


У другій половині XIX ст. разом з розвитком старих виникає багато нових типів громадських будівель різного призначення. Серед торгових приміщень другої половини XIX ст. новими типами були торгові ряди-пасажі, зазвичай освітлені верхнім світлом, міські криті ринки (рис. 4.3). Для пасажів або торгових рядів було характерним розташування однакових торгових, приміщень (або груп) в один-два яруси обабіч широкого проходу із верхнім світлом, що виходить на дві паралельні вулиці.

Прикладом такого пасажу може бути будівля Верхніх торгових рядів у Москві (нині ГУМ) (рис. 4.4), побудована за проектом арх. А.Н. Померанцева в 1889 - 1893 рр. За своїми розмірами, об'ємно-просторовою структурою, планувальним рішенням і широким використанням металевих і залізобетонних конструкцій це була найбільша в Європі й вельми прогресивна для кінця XIX ст. торгова споруда. Проте її фасади, що виконані з досить химерною і сухою деталізацією під давньоруську архітектуру, не відповідали застосованим тут сучасним конструктивним прийомам і новій, вельми вдалій функціональній організації крупної торгової будівлі, що складається з комплексу двох ярусів торгових і ярусу конторських та службових приміщень, які розташовані між трьома проходами із заскленими перекриттями і куполом в центральній частині. У перекриттях цих торгових рядів застосована нова система металевих конструкцій Шухова; легкі ажурні містки між поверхами були вперше виконані із залізобетону. Це величезна 3-поверхова будівля з трьома освітленими природним світлом галереями, що споруджені відповідно до нових принципів просторової організації торгових будівель та включала близько тисячі окремих торгових приміщень. У підвалах були розміщені електростанція, котельня і артезіанський колодязь для водопроводу. Добре, без перетину вантажних потоків, було продумано надходження і розвантаження товарів, що подавалися з підвального поверху, куди вони привозилися.

У кінці XIX - на поч. XX ст. одержують розвиток багатоповерхові універсальні магазини з просторими торговими залами, відкритими парадними сходами з величезними вікнами, необхідними при значній глибині приміщень, а нерідко і з верхнім освітленням. Універсальний магазин виявився новим і найхарактернішим типом у розвитку торгових споруд, що будували у кінці XIX - на поч. XX ст.

Іншими типами будівель комерційного призначення були ощадні каси, що вперше з'явилися в Росії в той період, схожі по складу приміщень з банками, але значно менші за розмірами, і біржі. Наприклад, будівля біржі в Одесі (1899, арх. А. І. Бернардацци).

У другій половині XIX ст. виробляється і тип будівлі залізничного вокзалу. Причому, якщо в архітектурі перших вокзалів ще не було певних типових, властивих тільки їм рис, і вони багато в чому повторювали композиційні прийоми і форми інших громадських споруд, то в другій половині XIX ст., і особливо на початку XX ст., вже викристалізовується специфічний архітектурний вигляд вокзалу. І хоча вокзали, як і інші типи будівель того часу, проектувалися в різних «стилях», їх функціональне призначення всіляко виявлялося архітекторами. В об'ємній і фасадній композиції виділялися зальні приміщення, арочні покриття дебаркадерів, входи. Вокзали одержали силует, що відповідав їх призначенню як своєрідних воріт міста, що запам'ятовується.

Одночасно з розвитком тупикової схеми вокзалів, зручної для кінцевих станцій, в другій половині XIX ст. була вироблена і «берегова» їх схема для проміжних станцій, при якій вокзал розташовувався, як правило, з одного боку залізниці. Найбільші споруди такого типу - це Казанський, Ярославський і Брянський вокзали в Москві, Вітебський вокзал в Петербурзі.

Подпись:


Казанський вокзал в основному будувався протягом 1914 - 1917 рр. і добудовувався вже за радянських часів. Після проведеного в 1911 р. конкурсу розробка остаточного проекту вокзалу була доручена в 1912 р. арх. А.В. Щусєву (рис. 4.5). Замикаючи з трьох сторін залізничні колії Московсько-Рязанської залізниці, будівля вокзалу виходить фасадом на дві вулиці й площу. Величезна будівля вокзалу вдало вирішена у функціональних і об'ємно-просторовому плані. Проте у містобудівній структурі вокзал дещо ізольований і не утворює ансамблевої єдності з побудованими на цій площі Петербурзьким і Ярославським вокзалами. Одним з новаторських прийомів при цьому було об'єднання численних дрібних приміщень у великі вільно перехідні один в одного зали - прийом, що набув широкого розповсюдження в майбутньому. При споруді вокзалу застосовані новітні конструкції. Особливо цікаві

новаторські залізобетонні арочні перекриття пасажирського залу і залізобетонний «зоряний» купол в інтер'єрі залу очікування, що створює великий художній ефект, пристрій теплих перонів із заскленими залізобетонними перекриттями і т.д. В розписі інтер'єрів брали участь художники А. Бенуа, Б. Кустодієв, Н. Реріх, З. Серебрякова, Е. Лансере.

У архітектурі Казанського вокзалу використані мотиви російської архітектури кінця XVII ст. Вони виявляються і в загальних композиційних прийомах, деталях і в традиційному для російської архітектури XVII ст. поєднанні цегли і білого каменю. А.В. Щусєв трактував цю будівлю як ворота Росії на схід. Тому він формам башти головного павільйону додав схожість з формами башти Сумбеки в Казані, яка у той час була кінцевим пунктом Рязанської залізниці. Архітектор креативно підійшов до використовування форм архітектури XVII ст. Тут виявилася їх стилізація, а не стилізаторство. Величезній будівлі він додав

вигляд складного комплексу, що складається з невеликих будівель та створює живописну

ансамблеву побудову.

Символічна також і композиція Ярославського вокзалу (арх. Ф.О. Шехтель). Уявлення

про вокзал як про головну браму міста виражено великою аркою входу, що веде у

вестибюль, а через нього на дебаркадер. Схожий на гігантську в'їзну башту, центральний ризаліт будівлі увінчаний шатром та нагадує одночасно дерев'яні вартові вежі російської Півночі (рис. 4.6).

У цей період стали популярними і виставкові будівлі, які з розвитком і укрупненням промисловості стають більшими за своїми розмірами.

А. Дудченко).

Брали участь російські архітектори і в міжнародних виставках (в Лондоні, Парижі, Глазго, Нью-Йорку, Відні, Мюнхені, Римі). Павільйони Росії на цих виставках будувалися


Найзначнішою зі всіх виставок другої половини XIX ст. виявилася Всеросійська художньо-промислова виставка 1896 р. в Нижньому Новгороді. Її територія досягала небувалих для того часу в Росії розмірів - 85 га, що наближає її до розряду найкрупніших виставок світу. В стилістичних архітектурно-художніх рішеннях павільйонів цієї виставки переважало прагнення знайти нові форми відповідно до нових, широко застосованих на виставці технічних досягнень. Це виразно позначилося, наприклад, в центральній будівлі й будівлі машинного відділу (арх. А.Н. Померанцев), а також в павільйонах інженерного відділу і залізниць (арх. В. Коссов), які виконані цілком з металу і скла із застосуванням нової системи підвісних сітчастих конструкцій покриття різних контурів за проектами інж. В.Г.Шухова. Ці конструкції, як і гіперболоїдна сітчаста конструкція водонапірної башти, також побудованої на виставці, стала новизною в світовій будівельній практиці свого часу і передбачили низку конструкцій подальшого їх розвитку. Застосовувалися на виставці й збірні будівлі (наприклад, павільйон художнього відділу, перевезений потім до Петербургу).

обов'язково в національному стилі. На Міжнародній виставці в Парижі 1878 р. це був павільйон арх. І.П. Петрова-Ропета, вирішений у формах російської дерев'яної архітектури; в Глазго 1901 р.- павільйони арх. Ф.О. Шехтеля, що мали модернізовані форми давньоруської архітектури (рис. 4.6) та ін.

У кінці XIX - на поч. XX ст. будівлі видовищного характеру одержали подальший розвиток. Будівництво народних театрів, народних будинків та інших установ і організацій було пов'язане з підйомом революційного руху в країні. Наприклад, Оперний театр в Одесі (1883 - 1887, арх. Г. Гельмер і Ф. Фельнер), Художній театр у Москві (1902, арх. Ф.О. Шехтель), цирк Чинізеллі в Петербурзі (1876 - 1877, арх. В.А. Кенель) та ін.


Серед культових споруд початку XX ст. найбільший інтерес в конструктивному відношенні представляють побудовані із застосуванням залізобетону церква Полєнова в Абрамцево (рис.4.7), храм Воскресіння в Петербурзі (1887, арх. А.А. Парланд) (рис. 72), а в стилістичному відношенні - виконані у стилі давньоруської архітектури споруди арх. А.В. Щусєва: церква Марфо-Маріїнської обителі в Москві, церква в с. Натальївка Харківської обл. і храм-пам'ятник на Куликовому полі. (рис. 4.8). Останній був задуманий як пам'ятник перемоги російського народу над татаро-монгольскими загарбниками та являє собою своєрідне поєднання форм давньоруської церковної і кріпосної архітектури. Церква покрита чотирьохскатним дахом, має просту і лаконічну форму; куполам надані пропорції кріпосних башт.

З початку XX ст. модерн наслідували багато російських архітекторів, хоча цей напрям був не єдиним в архітектурі того часу. Будівлі, виконані в стилі раціоналістичного модерну, більш простіші та лаконічніші, зникли химерні фронтони і рясна пластика фасадів, форма вікон стала більш простою і одноманітною, колірна гамма спокійніша. Переважають правильні геометричні розчленовування. В будівлях раціонального модерну вже присутня значна єдність просторового рішення з планом, фасадами, інтер'єрами. Наприклад, побудований Ф.О. Шехтелем московський прибутковий будинок Строгановського училища на М'ясницькій, будинок Московського Купецького товариства в Малому Черкаському провулку і друкарня «Ранок Росії» на Пристрасному бульварі (рис. 4.9), московський будинок Північного страхового товариства біля Ільїнської брами інж. І. І. Рерберга і арх. М.М. Перетятковича, петербурзький пасаж на Ливарному проспекті арх. Н.В. Васильєва та ін. Автори виходили не з пошуків нового стилю, але з


Другий напрям, в якому відбувалася еволюція модерну в російській архітектурі, прагнув об'єднати з модерном елементи давньоруської архітектури (Ярославський вокзал арх. Ф.О. Шехтеля, церкви в Москві арх. І.Е. Бондаренко).

Разом з модерном в російській архітектурі кінця XIX - поч. XX ст. існували й інші напрями. Стиль давньоруської архітектури найяскравіше виразили в своїх творах арх. А.В. Щусєв (1873 - 1949) і В.А. Покровській (1871 - 1931).

Російський модерн стилізувався, головним чином, під давньоруську архітектуру, російське бароко і російський класицизм. Тісний зв'язок із національною спадщиною минулого - одна з характерних особливостей стильових пошуків російської архітектури епохи капіталізму всіх його періодів.

Контрольні запитання:

Поясніть особливі риси російського модерну на зламі XIX і XX ст.

Охарактеризуйте творчість Ф.О. Шехтеля.

Охарактеризуйте архітектурні напрями в Росії другої половини XIX - поч. XX ст.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я