6.2 Вантажоутворюючі й вантажопоглинаючі пункти

Вантажоутворюючими пунктами називають підприємства й організа­ції, які вивозять свою продукцію, матеріали й відходи виробництва.

Вантажопоглинаючими пунктами називають підприємства й організа­ції, на які здійснюється завезення сировини, матеріалів, палива та інших ванта­жів, необхідних для їх нормальної виробничої діяльності.

Об'єкти товаропровідної мережі (торговельні, постачальницькі, збутові підприємства, магазини) теж є вантажоутворюючими й вантажопоглинаючими пунктами.

Ті самі організації й підприємства можуть бути одночасно вантажоутво­рюючими й вантажопоглинаючими пунктами. Наприклад, текстильна фабрика є вантажоутворюючим пунктом, коли вивозить тканини (продукцію), і вона ж є вантажопоглинаючим пунктом, коли ввозить пряжу (сировина), паливо, підсо­бні матеріали.

Вантажоутворюючі й вантажопоглинаючі пункти класифікуються по ви­дах перевезених вантажів, потужності вантажних потоків, оснащеності.

Під спеціалізованими розуміються пункти, які здійснюють вивіз або ввіз якого-небудь однорідного вантажу. Наприклад, лісовий склад завозить і виво­зить тільки лісоматеріали, цегельний завод — цеглу.

Універсальні — це пункти, які вивозять і ввозять вантажі широкої номе­нклатури. До таких пунктів відносяться головним чином постачальницькі підп­риємства й промислові підприємства, з яких вивозяться різні асортименти про­дукції й куди ввозяться сировина, паливо та інші матеріали.

Постійно діючі пункти з великим вантажооборотом, для яких операції з відправлення й прийому вантажів є основними, мають у своєму розпорядженні достатню кількість підйомно-транспортних механізмів і засобів малої механі­зації, розвинену мережу під'їзних колій, обладнане складське господарство й засоби зовнішнього освітлення (товарні станції залізниць, вантажні автостанції міжміських повідомлень та ін.)

Пункти з невеликим вантажооборотом, хоча й постійно діючі (наприклад, магазини, дрібні промислові підприємства), не оснащені механізмами для про­ведення навантажувально-розвантажувальних робіт (у більшості випадків вони виконуються ручним способом), автомобільними вагами й іншим обладнанням, що викликає значні простої транспортних засобів.

На підставі отриманих даних по вантажоутворючим і вантажопоглинаю-чим пунктах виконують попередні розрахунки щодо визначення обсягу переве­зень, напрямків транспортних зв'язків і розмірів вантажообороту.

При організації перевезень вантажів в умовах міста необхідно враховува­ти, що вантажні потоки формуються в результаті взаємної вантажної кореспон­денції промислових, будівельних і торговельних підприємств й організацій, вони досить різноманітні за складом й умовами обслуговування.

Наприклад, під час перевезення вантажів будівельних організацій тран­спортний процес найчастіше пов'язаний з технологічним процесом будівницт­ва, продовольчі вантажі в торговельну мережу повинні доставлятися невелики­ми партіями й у певні години дня, перевезення пошти вимагає роботи автомо­більного транспорту за графіком.

Слід також ураховувати, що в міських умовах вантажні потоки направ­ляються по певних вулицях, що розраховані на масовий вантажний рух, оскіль­ки не всі вулиці міста відкриті для проїзду вантажних автомобілів.

Коли вантажоутворюючі, особливо вантажопоглинаючі пункти розташо­вані на території малонаселених пунктів або у віддалених районах великих міст, мають невеликі обсяги перевезень і вантажооборот, то з метою вивчення вантажопотоків й оперативного планування перевезень, доцільно поєднувати (агрегувати) ці пункти в мікрорайони.

Мікрорайон - це ділянка, на якій розташовано декілька вантажоутво-рюючих і вантажопоглинаючих пунктів.

При мікрорайонуванні й визначенні границь мікрорайонів необхідно враховувати наступні положення:

Територія мікрорайонів повинна мати проїзди, що допускають рух транспортних засобів без перешкод.

На території мікрорайонів повинні бути відсутні перешкоди (ріки, залі­зничні насипи й т.п.), що виключають можливість проїздів транспортних засо­бів з однієї ділянки на іншу без виїзду з даного мікрорайону. Якщо такі переш­коди є, вони повинні служити границями мікрорайонів.

Площа одного мікрорайону, залежно від конкретних умов міста, може прийматися від 1 до 4 км .

Границі мікрорайонів не повинні проходити через територію підпри­ємств, тобто не повинно бути такого положення, при якому одне підприємство опиняється у двох або більше суміжних мікрорайонах.

Конфігурація мікрорайонів визначається конкретними умовами міста, але при можливості варто прагнути до квадратного обрису мікрорайонів.

Центр мікрорайону визначається не як центр геометричної фігури, утвореної границями мікрорайону, а залежно від середньозваженої відстані пе­ревезення, по всіх вантажоутворюючих і вантажопоглинаючих пунктах, що пе­ребувають на його території. При наявності в даному мікрорайоні одного ван­тажоодержувача або одного відправника вантажу центром мікрорайону вважа­ється його місце розташування.

У зв'язку з тим, що визначене в результаті розрахунку положення умов­ного центру не пов'язане з дорогами (вулицями), то як центр ваги звичайно приймають найближчу до розрахункового опорну точку на мережі доріг або одного з відправників вантажу або вантажоодержувачів.

Центри ваги, які розраховують для вирішення конкретних оперативних завдань за вихідним даними цих завдань і які змінюють своє місце розташу­вання, називають плаваючими.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я