12.3. Енергетичний менеджмент

Енергетичний менеджмент (ЕМ) вірогідно є ін­струмент, який створює можливість скоротити споживання енергії, підвищити ефективність її використання, а також зни­зити неґативний вплив енергетики на довкілля. Він дає змогу

одержати докладну картину споживання енергії, дійсно оцінити проекти економії енергії та планованих заходів щодо енергозбе­реження на певному підприємстві (виробництві). Енергетичний менеджмент — це система керування енергоспоживанням на під­приємстві, яка спирається на проведення типових вимірювань і перевірок та забезпечує таку роботу підприємства, коли спожи­вається тільки цілком потрібна (теоретично) для виробництва кількість енергії.

Основні обов'язки енергоменеджера такі:

участь у впорядкуванні карти споживання енергії на підпри­ємстві;

збір даних про споживання ПЕР з використанням лічильни­ків і контрольно-вимірювальної апаратури;

упорядкування плану установки додаткових лічильників і контрольно-вимірювальної апаратури;

збір даних про потоки сировини, ПЕР і готову продукцію;

розробка пропозицій щодо підвищення ефективності ви­користання енергії загалом і на окремих виробництвах;

локалізація і впровадження заходів для економії енергії, що не потребують інвестицій або які можна реалізувати завдяки мінімальним інвестиціям;

локалізація, оцінка і визначення пріоритетності заходів з економії енергії, що потребують вагоміших інвестицій;

упорядкування схеми аварійного зупинення устаткування і варіантів енергопостачання на випадок аварійного припи­нення зовнішньої подачі енергії тощо;

інформування персоналу підприємства про діяльність щодо енергетичного менеджменту;

упровадження нових технологій на існуючих і нових енерго­системах для підвищення енергоефективності виробництва;

участь у підготовці виробничого плану і стратегії енергоспо­живання на підприємстві.

Перелік обов'язків енергетичного менеджера досить широ­кий і потребує від нього різнобічних і глибоких знань. Він має володіти:

інженерною освітою у галузі енергетики;

досвідом керування виробництвом і робочими групами;

досвідом керівництва проектами;

організаційними здібностями;

здатністю переконувати людей і розуміти мотивацію їхніх вчинків;

розбиратися в політиці своєї країни стосовно енергетики;

знати потреби і вимоги властей;

знати рішення місцевої влади, що стосуються цього вироб­ництва, екології, споживання енергії тощо;

знати фірми і виробництва, торгові організації й поставників;

добре розуміти концепцію енергетичного менеджменту та енергетичної ефективності;

знати економічні принципи розробки бюджету підприєм­ства і методи розробки бізнес-планів у галузі енергетичної ефективності.

Систему енергетичного менеджменту можна розглядати як сукупність таких етапів:

Перший етап — це запуск системи. Початок упровадження системи енергетичного менеджменту може покласти енергетич­ний аудит, який дасть уявлення про ситуацію в енергопостачан­ні підприємства.

Другий етап — аналіз і порівняння реальних рівнів споживан­ня з ключовими цифрами з літератури, інших підприємств тощо.

Третій етап — визначення стану й обрання пріоритетів у ви­конанні проектів із заощадження енергії.

На четвертому етапі на підставі аналізу проробляють бюджет виконання обраних проектів. Цей бюджет будують на вже відо­мих цифрах питомого споживання енергії на підприємстві.

Пятий етап — це контроль за споживанням енергоносіїв, рі­вень якого має не перевищувати того, що зазначений у бюджеті. На цьому етапі іноді вдається виявити додаткових несподіваних споживачів енергії і провести аналіз причин, з яких вони ви­никають.

На цьому перший цикл замикається. Наступний починають із тієї самої процедури — знов і знов. Такі системи енергетичного аудиту та енергетичного менеджменту працюють на більшості підприємств, які випускають конкурентоспроможну продукцію в країнах ЄС.

Отже, у процесі впровадження енергетичного менеджменту (рис.12.2) треба: визначити потоки матеріалів та енергії в різних виробничих процесах, а також створити карту споживання енергії в основних виробничих процесах підприємства й у різ­них допоміжних установках і системах.


Доцільно починати з найголовніших і найбільш енергоєм­них виробничих процесів підприємства. Потім можна пере­йти до виготовлення детальної карти всіх виробничих процесів і споживання енергії в них. Вимірюючи потоки енергії, створю­ючи карту споживання енергії, визначаючи можливості еконо­мії енергії на різних установках, а також розробляючи методики впровадження енергетичного менеджменту, можна скористати­ся допомогою внутрішнього енергетичного аудитора.

Найефективніше використання енергії пов'язане з такими основними показниками:

високим рівнем використання загального виробництва (якщо обсяг виробництва, скажімо, 50 % від максимального (проектного) рівня, то досить складно домогтися високої ефективності використання енергії);

раціональним добором типу енергоносіїв для основних енергоємних виробництв;

вихідною якістю сировини;

ефективністю роботи окремих установок і систем взагалі (котлів, аґреґатів та ін.);

низьким рівнем утрат у системах розподілу енергії (пари, стисненого повітря, електроенергії).

Головну увагу треба приділяти найенергоємнішим ви­робничим системам. До них передусім належать такі типові системи як ТЕС, котельні установки, сушильне устаткування, устаткування подачі тепла для виробничих потреб, системи опа­лення і водопостачання, системи вентиляції та кондиціювання повітря, холодильні установки, системи освітлення, системи подачі стисненого повітря, насоси та ін. Вони, як правило, ха­рактеризуються такими показниками: високими або низькими температурами (порівнянно з температурою навколишнього повітря); інтенсивністю виробництва; високим рівнем спожи­вання робочого тепла (пари, води, газу, стисненого повітря).

Узагальнення елементів будь-якої виробничої системи, що її розглядають у процесі впровадження енергетичного менеджмен­ту, представлено на рис.12.3. Методика визначення можливостей економії енергії, насамперед тих, які потребують мінімальних витрат чи взагалі не потребують їх, полягає в оцінці наванта­ження або його втрати з подальшою оцінкою мережі розподілу. Внесення технічних змін безпосередньо в саму систему часто по­требує значних інвестицій. Рис.12.3. окреслює загальний підхід до будь-якої технічної системи, що розглядається з метою знизити споживання енергії. Дійсно, кожну систему можна поділити на три основні складові: власне система (турбіна, котел, компресор тощо); система передачі (транспорту) енергії або робочого тіла (мережі) й сама енергія (робоче тіло, навантаження).

Утрати енергії відбуваються у всіх компонентах системи, але вартість їхнього усунення різна. Тому, аналізуючи в процесі енергетичного менеджменту можливості енергозбереження, треба підходити до таких систем комплексно. Зазвичай, роз­гляд доцільно починати з кінця системи (процесу): саме тут (у навантаженні) найчастіше криються найдешевші і швидко реалізовані можливості енергозбереження.

Отже, енергетичний менеджмент — це інструмент управління виробництвом (підприємством), який забезпечує повсякчасне

дослідження і, відтак, надає знання про розподіл і рівні спожи­вання енергоресурсів, а також про їхнє оптимальне використан­ня для виробничих, комунально-побутових та інших потреб.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я