12.2. Енергетичний аудит і методичні основи його проведення

Кінцева мета підвищення енергетичної ефек­тивності будь-якого виробництва (підприємства), — знизити рівень споживання енергії за умови зберігання обсягів виробни­цтва з одночасним скороченням неґативного впливу на довкіл­ля. Для цього треба ухвалити відповідні рішення щодо стратегії використання різних ресурсів на підставі енергетичного аудиту й енергетичного менеджменту.

Проведення енергетичного аудиту — початкова фаза впро­вадження на підприємстві системи енергетичного менеджменту. Взагалі методика проведення аудиту не залежить ані від виду продукції, ні від застосовуваної технології, ні від форми орга­нізації досліджуваного виробництва (підприємства). В основу її покладено визначений стандартний (типовий) алгоритм, здат­ний забезпечити ефективну роботу аудитора, який має брати до уваги всі споживані види енергії з тим, щоб виробити пропозиції стосовно їхнього скорочення, а також щодо оптимізації струк­тури енергоспоживання.

Загальні вимоги до генеральної стратегії енергетичного аудиту є такі:

можливість її застосування для всіх типів виробництв і ком­паній;

облік усіх видів енергії;

сприяння зменшенню витрат часу на проведення аудиту за­вдяки максимальній стандартизації;

можливість ідентифікації етапів для продовження роботи або її припинення;

можливість її використання як бази для співпраці між ауди­торами різних напрямів діяльності підприємства. Структура генеральної стратегії проведення енергетичного

аудиту (рис.12.1) включає чотири етапи.

Етап 1. Попередній контакт аудитора з керівництвом під­приємства; ознайомлення з підприємством, основними вироб­

ничими процесами і технологічними лініями; укладання угоди з керівництвом підприємства про подальшу діяльність.


Етап 2. Упорядкування карти споживання енергії на під­приємстві; ідентифікація можливості значної економії енергії. На цьому етапі збирають інформацію про енергоспоживання на окремих установках і процесах, виявляють можливості економії енергії. З цією метою ключові дані (наприклад, питомі енерго-витрати) порівнюють із даними, відомими зі спеціальної літе­ратури, інформацією про аналогічні виробництва. Усі виявлені можливості економії енергії вносять у перелік місць можливої економії, зазначаючи пріоритетність.

Етап 3. Оцінка економії енергії та економічних переваг від упровадження різних можливих заходів; вибір конкретної про­грами енергозбереження для першочергового впровадження; підготовка ключових технічних і економічних даних; надання керівництву підприємства звіту про енергетичний аудит; ухва­лення рішення про проведення (непроведення) подальшої роботи з енергозбереження й укладання угоди про подальшу діяльність.

Етап 4. Упровадження програми енергозбереження; запуск системи енергетичного менеджменту; продовження діяльності щодо ефективності енергозбереження, вивчення досягнутих результатів і т.ін.

Таким чином, енергетичний аудит — це технічне інспектуван­ня підприємств (виробництв) з погляду їх енергоспоживання з метою визначити можливу економію енергії та допомогти підприємству (виробництву) в економії енергії на практиці за­вдяки механізмам енергетичної ефективності, а також з метою впровадити на підприємстві енергетичний менеджмент.

Як показує світовий досвід, здійснення економічно обґрунто­ваної енергоощадної політики у використанні паливно-енерге­тичних ресурсів є одним з найважливіших завдань підприємств у ринкових умовах. Це сприяло поширенню в країнах з розвине­ною ринковою економікою практики проведення енергетичного аудиту і підвищенню ефективності використання енергоресурсів. У ряді країн енергетичний аудит слугує підставою для ухвалення рішень банків про надання кредитів підприємствам.

Нормативно-правові підстави енергетичних обстежень. В Україні поняття про енергетичні обстеження на нормативно-методич­ному рівні введено Указом Президента і відповідними наказами Державного комітету з енергозбереження ("Держком енергозбе­реження"). Якщо енергетичне інспектування треба здійснити в бюджетній сфері, то, відповідно до документів, його проводять спеціалізовані організації, що пройшли обов'язкову попередню атестацію у Державному комітеті з енергозбереження. Визначено порядок подання, оформлення, видачі й продовження терміну дії документів на право проводити енергетичні обстеження, єдину форму свідоцтва на право їх проведення, а також нормативні і правові вимоги щодо отримання такого права.

В Україні існує розлога мережа спеціалізованих організацій з проведення енергетичних обстежень, які розробили і вжили енергоощадні заходи на тисячах об'єктів бюджетної сфери. Установлено послідовність, правила організації та проведення енергетичних обстежень бюджетних установ, організацій і казен­них підприємств з метою визначити ефективність використання енергоносіїв і доцільність ужитку енергоощадних заходів.

Для реалізації стратегії планування прийнято такий порядок проведення енергетичного обстеження:

Збирання документальної інформації. Його розділяють на два етапи. На першому етапі безпосередньо на підприємстві визна­чають основні характеристики: загальні відомості, організацій­ну структуру, перелік головних підрозділів; складають графіки щомісячних обсягів споживання енергоресурсів і баланс енер­госпоживання у структурних підрозділах; ураховують ціни на енергоресурси; оцінюють фінансовий стан підприємства. На другому етапі проводять аналіз одержаних даних, готують узагальнену карту енергоспоживання щодо окремих підрозділів та основних енергоємних технологічних процесів. Заздалегідь оцінюють потенціал енергозбереження, визначають перелік даних, які необхідно дістати через інструментальне обстеження енерговикористовуваного устаткування.

Інструментальне обстеження. Його проводять з метою від­творення інформації, недостатньої для оцінки ефективності енерговикористання, або якщо виникли сумніви щодо достовір­ності наданої інформації. При цьому застосовують стаціонарні або переносні спеціалізовані прилади та максимально викорис­товують наявні на підприємстві системи обліку енергоресурсів.

Обробка й аналіз одержаної інформації. Вся інформація, одержана із заздалегідь поданих інформаційних документів і в результаті інструментального обстеження, є вихідною для аналізу ефективності енерговикористання. Під час аналізу ви­рішують такі завдання:

• визначають склад об'єктів, заради яких оцінюють чинники, що впливають на споживання енергії та розробку енергоо­щадних заходів, а також чинники, що впливають на спожи­вання енергії;

обчислюють фактичне питоме енергоспоживання енергоно­сіїв з урахуванням обсягів випуску продукції і порівнюють його з нормативними значеннями, після чого роблять висно­вок про ефективність енергоспоживання;

окреслюють прямі витрати енергоносіїв за рахунок витоків, недовантаження, втрат, простоїв, неправильної експлуатації, невідповідності потрібним технологічним параметрам;

ухвалюють рішення про проведення (непроведення) подаль­шого аудиту і дають рекомендації стосовно енергозбереження.

Розробка рекомендацій щодо енергозбереження включає в себе:

розрахунок потенційної річної економії енергоресурсів і ви­значення обсягів заощаджених засобів;

визначення технічних засобів для реалізації пропонованих заходів щодо енергозбереження, а також потрібного осна­щення, оцінка його вартості;

обчислення фінансових витрат на реалізацію енергоощадних проектів і термінів їхньої окупності.

Оцінивши економічну ефективність, усі рекомендації класи­фікують за трьома критеріями:

безвитратні і маловитратні, що їх підприємства можуть виконувати самостійно у процесі поточної діяльності;

середньовитратні, що їх підприємства виконують, як пра­вило, власним коштом;

високовитратні, що потребують додаткових інвестицій і виконуються з їх залученням.

По завершенню аналізу формують кінцевий перелік енер­гоощадних заходів, який для подальшої реалізації подається на розгляд керівництву підприємства.

4. Оформлення звіту про проведення енергетичного обстеження. Він має містити описову й аналітичну частини. В описовій частині надається інформація щодо енергоспоживання обсте­жуваного підприємства і його характеристика. В аналітичній частині проводиться аналіз технічних і фінансово-економічних аспектів ефективності енерговикористання; описуються про­поновані енергоощадні заходи й порядок їхнього вжитку; пере­лік необхідного устаткування, розрахунок економії та терміну окупності проектів.

Коли треба, звіт може містити додатки, в яких наведено де­тальні розрахунки, технічні характеристики оснащення й інші довідково-інформаційні матеріали.

Аналіз типових помилок під час проведення енергетичних обсте­жень грунтується на певних принципах:

реалізація енергозберігаючих проектів не має на меті впро­вадити нове устаткування за будь-яку ціну. Головне правило: підприємство має облишити думку про інвестиції у високі технології, якщо вповні не реалізовано всі можливості щодо підвищення енергоефективності наявного устаткування.

варто більше уваги приділяти аналізу загального стану підприємства, його фінансової стабільності, можливості впровадження енергоощадних проектів;

споживання енергоносіїв необхідно аналізувати по всіх видах, зважити на їх вартість і на обсяги реалізації продукції, на стан розрахунків за енергоносії. Особливу увагу треба звертати на джерела енергопостачання і можливість їхньої верифікації. Готуючись до енергоощадних заходів, потрібно: проводити

їхній аналіз з урахуванням фактичного завантаження техноло­гічного оснащення, реального фінансового стану підприємства й перспектив збільшення випуску продукції; підтверджувати пропозиції розрахунками щодо економії енергоресурсів і термі­нів окупності на підставі реально існуючих цін на енергоносії та впроваджуване устаткування.

Важливо також проаналізувати можливість скорочення не-ґативної дії обстежуваного підприємства на довкілля за рахунок енергоощадних заходів.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я