Вступ

... У наш час термін "Екологія" породив "екологізацію" сучасних наукових дисциплін і становить невід'ємну частину нашого життя.

В. Корміліцин

На сучасному етапі розвитку людства про­блема взаємодії енергетики і довкілля на­буває нових ознак, впливаючи на величезні території, більшість річок і озер, на атмосфе­ру й гідросферу Землі. Ще більші масштаби розвитку енергопостачання й енергоспожи­вання в недалекому майбутньому зумовлю­ють подальше інтенсивне зростання їхніх різноманітних дій на всі компоненти при­родного довкілля в глобальному масштабі.

"Теплове забруднення" планети, "пар­никовий ефект", "кисневе голодування", кислотні дощі, виснаження озонового шару, масштабні забруднення токсичними хіміч­ними речовинами і радіонуклідами, швидке скорочення біологічної різноманітності -ось не повний перелік бід, якими людство розплачується за цивілізаційний комфорт. В основі цього комфорту й усіх пов'язаних з ним неґативних наслідків лежить, насам­перед, виробництво та використання енергії,

перетворення її з однієї форми в іншу, реалізовуване об'єктами паливно-енергетичного комплексу.

З розвитком атомної енергетики виникли принципово нові сторони проблеми взаємодії енергетики з довкіллям. Кінець ХХ століття ознаменувався екологічною катастрофою пла­нетарного масштабу — аварією на Чорнобильській АЕС, яка вкотре змусила людство замислитися: "Куди веде світ гонитва за Енергією? Де межа збільшення виробництва первинних енер­гоносіїв і постійного нарощування енергетичних потужностей, їхнього впливу на довкілля?"

Проте, останнім часом ця взаємодія набула загрозливого характеру. Науково-технічна революція уможливила великі від­криття у біології, хімії, фізиці й багатьох інших науках, значно розширила можливості інтенсивного використання природних ресурсів. Водночас вона ускладнила взаємодію Людини з до­вкіллям, вносячи помітні й непередбачувані зміни в екологічні системи, в реґуляцію біосфери загалом.

Останніми роками вчені світу з великим занепокоєнням говорять про підвищення концентрації СО2 в атмосфері, нас­лідком чого є "парниковий ефект" — підвищення температури Землі. Якщо ці побоювання підтвердяться, людству вже незаба­ром доведеться різко обмежити споживання вуглецевмісних па­лив . Окрім викидів СО2, паливоспалювальні і теплоенергетичні

установки виробляють викиди теплові (нагрітої води і газів), хімічні (оксиди сірки й азоту), золу і сажу, які зі збільшенням масштабу виробництва також створюють серйозні проблеми. Усунути або хоча б звести до мінімуму ці викиди можна тільки на підставі глибокого розуміння процесів перетворення енергії на всіх етапах, починаючи з видобутку первинних енергоре­сурсів і завершуючи використанням енергії споживачем в її кінцевому вигляді. Фактично екологія поставила людство перед необхідністю перейти до "безвідходного" енерговиробництва.

Іншою важливою стороною проблеми щодо взаємодії енергетики і довкілля за нових умов є визначальна роль умов природного середовища в розв'язанні практичних завдань енер­гопостачання (вибір типу енергетичних установок і дислокації підприємств, вибір одиничних потужностей енергетичного устаткування й енергоресурсів, облік їхнього впливу на довкіл­ля, застосування енергозберігаючих технологій і заходів та ін.).

Таким чином, ситуація, що склалася на межі тисячоліть, може розглядатися як гранично конфліктна з природним довкіллям. Тому екологічні аспекти енергетики й енергетичні аспекти еко­логії, принципи взаємозалежності й гармонії людини і природи, мають ураховуватися на всіх етапах науково-технічного проґре-су. Звідси й прямий зв'язок екології з господарською діяльністю людини, особливо з такими масштабними виробництвами, як енергетика, паливно-ресурсовидобувні комплекси, транспорт, сільське господарство тощо. Проблема взаємодії енергетики і довкілля є досить різноманітна, перебуває в аванґарді науково-технічної думки і потребує надзвичайної уваги.

Вивчення взаємодії процесу суспільного виробництва з до­вкіллям спричинило розвиток на стику технічних, природних і соціальних наук нового наукового напрямку, який називають ін­женерною екологією. Важливою особливістю інженерно-еколо­гічних досліджень є їх прикладний характер. Екологія тут постає теоретичною базою, що встановлює обмеження на параметри виробництва, а інженерні дисципліни — базою реалізації техніч­них рішень з певного виробництва для здійснення екологічних обмежень.

У виданні вміщено інформацію про роль енергетики в житті людства, про перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу, про традиційні й альтернативні джерела енергії. Розглянуто стан, напрямки та перспективи розвитку базових аспектів взаємодії об'єктів енергетики і технології виробництва енергії з урахуванням їхньої взаємодії з довкіллям, а також голо­вні шляхи поменшення можливих неґативних наслідків, зокрема таких, як енергозбереження, енергетичний аудит і менеджмент.

Пропонований матеріал, котрий у стислому і доповне­ному вигляді продовжує попередні роботи авторів у напрямі «Енергетика і екологія» [6-8, 13, 30-37, 42, 45, 63], узагальнений і систематизований з урахуванням вітчизняного й зарубіжного досвіду викладання енерго-екологічних дисциплін, а також загальних тенденцій розвитку енергетики на сучасному етапі в Україні, Росії і країнах Західної Європи.

Враховуючи важливість вивчення розглядаємої теми у про­цесі підготовки інженерів — випускників вищої школи будь-якого профілю (енергетичного, теплотехнічного, будівельного, екологічного, економічного, комунального господарства та ін.), автори усвідомлюють широчінь цієї проблеми і з вдячністью сприймуть усі зауваження та побажання, спрямовані на поліп­шення змісту цієї книги, які просять надсилати на адресу: 61002, м. Харків, вул. Революції, 12. ХНАМГ. проф. В. А. Маляренку.

 


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я