6.1. Основні типи електричних станцій

Основні типи електричних станцій и

Енергогенерувальні потужності и

Джерела енергії малої енергетики

Залежно від виду первинної енергії розрізня­ють теплові електростанції (ТЕС), гідроелек­тричні станції (ГЕС), атомні електростанції (АЕС) та ін. До ТЕС належать конденсаційні електростанції (КЕС) і теплофікаційні, або теплоелектроцентралі (ТЕЦ). Електростанції, що обслуговують великі й житлові райони, на­зивають державними районними електростан­ціями (ДРЕС). До їхнього складу, як правило, входять конденсаційні електростанції, що ви­користовують органічне паливо і не виробля­ють теплової енергії разом з електричною. ТЕЦ також працюють на органічному паливі, але, на відміну від КЕС, виробляють як електрич­ну, так і теплову енергію у вигляді гарячої води й пари для теплофікаційних цілей. Атомні електростанції переважно конденсаційного типу використовують енергію ядерного пали­ва. У ТЕЦ, КЕС і ДРЕС потенційна хімічна енергія органічного палива (вугілля, нафти

або газу) перетворюється на теплову енергію водяної пари, яка, своєю чергою, переходить в електричну. Саме так виробляють 80% одержуваної у світі енергії, основна частина якої перетворюється в електричну на величезних теплових електростанціях. Сучасна атомна і, можливо, майбутня термоядерна електростанції також є тепловими станціями. Розбіжність між ними полягає у тому, що в другій топку парового котла (генератора теплової енергії у вигляді водяної пари критичних і надкритичних параметрів) буде замінено на ядерний або термоядерний реактор.

Гідравлічні електростанції, на відміну від ТЕС й АЕС, ви­користовують відновлювану первинну енергію, а саме енергію падаючого потоку води, яка перетворюється на електричну.

ТЕС, ГЕС та АЕС — основні енергогенерувальні джерела, розвиток і стан яких визначають рівень і можливості сучасної світової енергетики. Електростанції завважених типів назива­ють також турбінними.

Однією з головних характеристик електростанцій є встанов­лена потужність, що дорівнює сумі номінальних потужностей електрогенераторів та теплофікаційного устаткування. Номіналь­на потужність — це найбільша потужність, за якої устаткування може працювати тривалий час відповідно до технічних умов.

З усіх видів виробництва енергії найбільшого розвитку у світі навзагал і в Україні зокрема набула теплоенергетика як енергетика парових турбін на органічному паливі. Питомі капі­таловкладення на будівництво ТЕС є істотно нижчими, ніж для ГЕС та АЕС. Значно коротші й терміни будівництва ТЕС. Як до собівартості електроенергії, що виробляється, то найнижчою вона є для гідростанцій. Вартість виробництва електроенергії на ТЕС й АЕС нижча для АЕС.

Проте ці показники не надто важать у виборі того або того типу електростанції. Чимало залежить від місця розташування станції: ГЕС будують на річках; ТЕС — звичайно неподалік від місця видобутку палива; ТЕЦ бажано мати поруч із споживача­ми теплової енергії; АЕС не можна будувати поблизу населених пунктів. Таким чином, вибір типу станції неабияк залежить від її призначення і передбачуваного розміщення.

Ураховуючи специфіку розміщення ТЕС, ГЕС та АЕС, ви­значають місцерозташування електростанції й умови її май­бутньої експлуатації: положення станції відносно центрів споживання, що особливо важить для ТЕЦ; основний вид енергоресурсу, на якому працюватиме станція, і умови його надходження на станцію; умови водопостачання станції, які набувають вагомого значення для КЕС і АЕС. Важливим чин­ником є близькість станції до залізничних та інших тран­спортних магістралей, до населених пунктів. Останніми деся­тиліттями на собівартість виробництва енергії, на вибір типу електростанції й місця її розташування вирішально впливають екологічні проблеми, пов'язані з одержанням і використанням енергоресурсів.

Глобальні проблеми довкілля особливо загострилися напри­кінці 80-х років XX ст., коли було встановлено факти порушення озонового шару, збільшення концентрації вуглекислого й інших газів в атмосфері тощо. Всесвітня конференція з питань змін атмосфери (Торонто, 1988 р.) запропонувала країнам устано­вити рівні викидів до 2005 р. Згідно з "Міжнародним оглядом ринку енергосистем", підготовленим американськими експер­тами, до 2015 р. об'єми викидів СО2 досягнуть 9 700 млн т, що

на 61% більш ніж у 1990 р. Дві третини цих викидів припадають на країни, енергетика яких залежить здебільшого від вугілля.

Про значне техногенне навантаження на територію України (у складі СРСР) свідчать дані про рівні викидів у 1989 р.: пил — 2 млн т, SO2 — 3,1 млн т, СО2 — 3,7 млн т, СО — 0,8 млн т. Після аварії на Чорнобильській АЕС радіонуклідами забруднено 4,6 млн га орних земель, із землевикористання вилучено 119 тис. га. Тільки радіоактивне забруднення цезієм-137 становить: 34 000 км2 — 1...5 кюрі на квадратний кілометр; 1 960 км2 — 5...15; 820 км2 — 15...40; 640 км2 — понад 40 кюрі на 1 км2.

Відтак, у ряді реґіонів України масштаби забруднення довкілля досягли критичного рівня. Головні забруднювачі ат­мосфери — енергетика, металургія і транспорт. У всьому світі зі зростанням сучасного енерговиробництва й енергоспоживання забруднення атмосфери перетворилося на важливу техніко-еко-номічну й соціальну проблему.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я