7.2. Мікропроцесори

Мікропроцесор (МП) - процесор, складові частини якого мініатюризовані й розміщені в одній або декількох мікросхемах.

Історія МП почалася в 1971 р., коли фірма Intel розробила чотирирозрядний процесор 4004, а через рік - восьмирозрядний 8008.

До характеристик МП інтегральних мікросхем (ІМС) відносяться: розміри кристала і кількість транзисторів у ньому, тип корпусу і кількість виводів.

МП, призначений для використання функціонально повного набору операцій, є універсальним, інакше - спеціалізованим.

За конструкцією розрізняють такі МП:

однокристальні - виконані у вигляді єдиної мікросхеми;

багатокристальні (модульні) - побудовані з мікросхем, кожна з яких виконує функції МПП;

розрядно-нарощувальні (секційні) - розрядність їхня може збільшуватися за рахунок декількох МП секцій, об'єднаних спільними шинами.

Усі МП мають засоби сполучення із зовнішніми пристроями - інтерфейси (ІФ). Залежно від режиму роботи розрізняють такі МП:

одно- й багатопрограмні;

мультипроцесори (одночасно активні декілька процесорів);

конвеєрні (команди виконуються послідовно рядом МПП);

матричні (мають спеціальну архітектуру на обробку числових масивів);

співпроцесори (для розширення списку команд самостійно не використовуються);

периферійні - для вводу-виводу інформації;

-           асоціативні (характер обробки даних визначається змістом самих даних). За видом оброблюваної інформації розрізняють цифрові й аналогові МП.

В аналогових - на вході використовує аналогово-цифровий пристрій (ЦАП), а на виході - схема цифро-аналогового перетворювача (ЦАП).


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я