10.1. Будова машини постійного струму

Конструктивно генератор і електродвигун постійного струму виконують од­наково, складаються вони з двох основних частин: нерухомого електромагніта - ін­дуктора, що створює основне магнітне поле машини, і обертового якоря.


Нерухомий індуктор складається (рис. 10.1,а) із сталевої литої станини 1, головних 2 і додаткових 3 полюсів. На головних полюсах розміщують обмотки збудження, до яких підводять постійний струм, що створює в магнітному колі машини основне магнітне поле (полюс - повітряний зазор - якір - повітряний зазор - полюс - станина - полюс).

Головні полюси набирають з лакованих листів електротехнічної сталі то­вщиною 0,5 мм для зменшення втрат від вихрових струмів, що виникають через пульсацію магнітного поля при обертанні якоря. Додаткові полюси виконують переважно з кованої сталі, а їхню обмотку збудження вмикають послідовно з обмоткою якоря. Додаткове магнітне поле, створюване ними, служить для по­ліпшення комутації.

Обертова частина машини постійного струму - якір з обмотками і колек­тором (рис. 10.1,б). Осердя якоря набирають з пластин електротехнічної сталі. На зовнішній поверхні якоря є пази, у які вкладають замкнену обмотку. Обмот­ку якоря виконують з мідного ізольованого проводу у вигляді секцій. Секції

обмотки укладають в пази у два шари (двошарова обмотка), ізолюють і закріп­люють в них дерев'яними клинами, а частини обмотки, що виходять на торцях якоря з пазів, кріплять сталевими дротовими бандажами, щоб запобігти вири­ванню обмотки з пазів при обертанні якоря. Секції обмотки з'єднують між со­бою і з колекторними пластинами й утворюють замкнену обмотку з певною кі­лькістю паралельних гілок. Кількість гілок визначається типом обмотки.

Розрізняють паралельні (петльові) і послідовні (хвильові) обмотки. Пет-леві (рис. 10.2,а) мають кількість паралельних гілок, яке дорівнює кількості пар полюсів машини, а хвильові (рис. 10.2,б) утворюють одну пару паралельних гі­лок. Простота і надійність послідовної обмотки зумовлюють її велике поши­рення в машинах загального застосування.


Колектор (рис. 10.3), до якого приєднують обмотку якоря, складається з окремих мідних пластин 1, ізольованих одна від одної і від вала прокладками з міканіту 2 (ізоляційний матеріал на основі слюди).

Колектор призначений для випрямлення змінного струму якоря для зовнішнього кола у генераторів; у двигунів - для зміни напряму струму в провідниках обмотки якоря при його обертанні. З одного боку до пластин колектора припаюють секції обмотки якоря. По колектору ковзають нерухомі щітки, які закріплю­ють у спеціальних щіткоутри-мувачах.

Будова МПС у зібраному вигляді наведена на рис.10.4. До станини 6 бол­тами кріплять головні полюси, що складаються з осердя 4 і котушки обмотки збудження 5. З торцевих боків до станини кріплять бічні щити 7 з підшипника­ми, що утримують вал машини. Якір машини складається з осердя 3, обмотки 9 і колектора 1. На валу якоря закріплений вентилятор 8, на колекторі розташова­ні нерухомі щітки 2.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я