6.4. Групові лінії освітлення

Групові розподільні щитки мережі освітлення доцільно, як і в силових мережах, розміщати в центрі навантажень із зсувом по змозі в бік джерела жив­лення. Однак, за умовами архітектурно-планувальних рішеннь й інтер'єра при­міщень від цієї рекомендації доводиться відступати, розташовуючи щитки на сходових клітках, у коридорах у спеціальних шафах-нішах, які передбачаються в архітектурно-будівельній частині проекту.

Групові лінії, що відходять від щитків, можуть бути однофазними (фаза і нуль), двофазными (дві фази і нуль) і трифазними чотирипроводними (три фази і нуль). Апарати захисту в нульових проводах встановлювати не до­зволяється, за винятком вибухонебезпечних приміщень класу В-1, де з метою підвищення вибухобезпеки апарати захисту встановлюють не тільки у фазних, але й у нульових проводах, а для занулення влаштовуєть окремий захисний провідник.

Рекомендації для вибору тієї або іншої схеми групової лінії не можуть бути однозначними, тому що значною мірою залежать від довжини, кількості світильників, їхнього розташування, зручності керування й експлуатації, а та­кож забезпечення нормованих рівнів коефіцієнта пульсації при люмінесцент­ному освітленні у приміщеннях з напруженою зоровою роботою. Треба пам'я­тати, що перевагу варто віддавати трифазним чотирипроводним груповим ліні­ям, що забезпечують у три рази більше навантаження й у 6 разів менші втрати напруги порівняно з однофазними груповими лініями, але при вдвічі більшій довжині проводів. У невеликих приміщеннях, де немає особливих вимог до якості освітлення і встановлена невелика кількість світильників, застосовують­ся однофазні групові лінії. У приміщеннях коридорного типу з великою кількі-сю дрібних приміщень коридором прокладають чотирипровідну групову лінію, а відгалуження у кімнати виконують двопровідними.

Нижче наведені деякі вказівки норм з улаштування групових мереж елек­тричного освітлення [1.1]:

живлення штепсельних розеток місцевого освітлення належить, як пра­вило, виділяти в окремі групові лінії, якщо це не пов'язано зі значним збіль­шенням довжини мережі;

до групових ліній освітлення сходів, поверхових коридорів, холів, тех­нічних підпіль, підвалів і горищ, як і в житлових будинках, припускається при­єднувати до 60 люмінесцентних ламп або ламп розжарювання потужністю до 65 Вт включно на фазу. Для ліній, що живлять багатолампові люстри, кількість ламп на фазу не обмежується;

при прокладці загальними трасами рекомендується об'єднання нульових проводів ліній одного виду освітлення (переважно для ліній різних фаз мережі). Об'єднання нульових проводів ліній робочого, евакуаційного й аварійного осві­тлення не дозволяється;

загальні для декількох ліній нульові проводи при проводці в трубах по­винні прокладатися разом з фазними проводами;

вимикачі повинні встановлюватися тільки на фазних проводах, за винят­ком випадків, передбачених гл. 7.3 ПУЕ для вибухонебезпечних приміщень класу В-1. При живленні багатолампових світильників чотири- або трипровідними ліні­ями варто передбачати одне тимчасове вимикання усіх фазних проводів;

розподіл навантажень між фазами мережі освітлення повинний бути по змозі рівномірним, різниця в струмах найбільш і найменш навантаженої фази не повинна перевищувати 30 % у межах одного щитка і 10 % на початку жив­лячих ліній;

у трифазних протяжних групах рекомендується приєднувати окремі сві­тильники до фаз мережі в наступному порядку: А, В, С, А, В, С у випадках, ко­ли при відключенні однієї або двох фаз необхідно зберегти зменшену освітле­ність по всій площі приміщення, наприклад торгівельного залу, конференц-залу тощо, і А, В, С, С, В, А, якщо такої вимоги немає;

керування загальним освітленням рекомендується здійснювати наступ­ним чином:

у приміщеннях з бічним природним освітленням передбачати ви­микання світильників рядами, паралельними вікнам;

на одне вимикання поєднувати тільки світильники, що вимагають сумісної дії за умовами технологічного процесу, наприклад прилав­ки в магазинах, проходи в книгосховищах або складах, тощо;

у великих приміщеннях, таких, як торгівельні й обідні зали, конфе­ренц-зали, вестибюлі готелів, приміщення прийому замовлень бу­динків побуту, а також в різних коридорах і проходах передбачати можливість вмикання невеликої частини світильників, що створю­ють по всій площі освітленість, достатню для прибирання примі­щення. Для цієї ж мети можуть бути використані світильники ева­куаційного й аварійного освітлення;

керування евакуаційним і аварійним освітленням повинне передбачати­ся з щитків при мінімальній кількості останніх. Приміщення з достатнім приро­дним освітленням і без нього повинні живитися окремими групами. Допуска­ється застосування для обох видів приміщень загальних груп з установкою до­даткових вимикачів для приміщень, що мають природне освітлення. Додаткові вимикачі варто передбачати також для аварійного й евакуаційного освітлення окремих непрохідних приміщень, у яких люди не знаходяться постійно (гарде­роби, конференц-зали, тощо);

світильники у входів у будинки варто приєднувати до групової мережі внутрішнього освітлення, переважно до мережі аварійного освітлення;

світильники і штепсельні розетки місцевого і переносного освітлення при напрузі 12 - 42 В варто живити від знижувальних трансформаторів, що при­єднуються до мережі робочого або евакуаційного освітлення (в останньому ви­падку тільки окремими групами). Застосування автотрансформаторів не допус­кається.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я