6.1. Балкові ребристі перекриття

Даний тип перекриттів був запропонований ще наприкінці XIX ст. і широко застосовується і в наш час. Розглянемо це перекриття в монолітному варіанті. Схема його наведена на рис.6.1. Воно складається з трьох основних елементів: головних балок (1), другорядних балок (2) і плит перекриття (3), що спираються на другорядні балки. Головні балки можуть спиратися на колони або на стіни будинку. Розташовуються головні балки в поздовжньому чи поперечному напрямках. Переважніше треба розташовувати головні балки в поперечному напрямку, тому що таке рішення підвищує загальну жорсткість будинку і зменшує утворення тіньових мішків на стелях внутрішніх приміщень. Проліт головних балок знаходиться в межах 6 ÷ 9 м. Висота перерізу 1/8 ÷ 1/12 від прольоту. Ширина b = (0,3 ÷ 0,4) h.

Другорядні балки спираються на головні. Прольоти другорядних балок 5–7 м. Висота перерізу 1/15÷1/20 прольоту. Кількість другорядних балок, що спираються на головні, повинна бути в межах двох-трьох на проліт головних балок. В окремих випадках їх може бути чотири. При більшій кількості знижуються техніко-економічні показники перекриття. Крок другорядних балок може прийматися b = 1,7÷2,7 м з градацією 100 мм. Ширина перерізу другорядних балок дорівнює 0,4÷0,5 висоти перерізу.

 

а

 

Рис.6.1 – Монолітне ребристе перекриття

з балковими плитами

а – зовнішній вигляд перекриття;

б – план монолітного перекриття; в – монолітне перекриття без головних балок; 1 – головні балки; 2 – другорядні балки; 3 – плита; 4 – колони

 

в

 

б

Монолітну плиту укладають безпосередньо на другорядні балки. Економічна ефективність монолітного ребристого балкового перекриття значною мірою залежить від товщини плити hf. У цивільних будинках вона приймається рівною 50÷60 мм, у промислових і сільськогосподарських – 60÷90 мм.

При розрахунку монолітного ребристого перекриття передбачається, що рівномірно розподілене навантаження послідовно передається з плит на другорядні, а потім на головні балки.

Розрахунок і армування монолітних плит. Цей розрахунок виконують у два етапи: спочатку визначають розрахункову схему плити і знаходять згинаючі моменти M, а при необхідності поперечні сили Q; потім визначають необхідну площу робочої арматури і задають паралельно спосіб армування.

При розрахунку балкових плит з монолітного перекриття вирізують умовну смугу шириною 1 м, перпендикулярну до другорядних балок, які вважаються опорами. Як розрахункову схему плити приймають багатопрольотну нерозрізну балку з жорсткими опорами. Прольотами цієї балки l0 служать відстані у світлі між другорядними балками, за винятком першого прольоту, де спирання можливе на стіну будівлі, тоді перший розрахунковий проліт збільшується на половину довжини спирання плити.

Навантаження на плиту складається з постійної g (власна вага плити і підлоги) і тимчасової (корисної) v. При ширині смуги 1 м повне навантаження q = g + v, що приходиться на 1м2 плити, воно служитиме одночасно і навантаженням на 1 пог. метр смуги.

Згинальні моменти в смузі – балці визначають з урахуванням перерозподілу моментів. Прольотний і опорний моменти в першому прольоті складають (рис.6.2):

;  .

(6.1)

 

Рис.6.2 – Розрахункова схема балкової плити і визначення в ній

згинальних моментів

У середніх прольотах і на середніх опорах моменти рівні

.

(6.2)

Формули (6.1) і (6.2) дозволяється використовувати в статичних розрахунках, якщо розміри прольотів відрізняються один від одного не більше ніж на 20%.

Звичайно розрахунок плит на поперечну силу не проводять, тому що міцність похилого перерізу, як правило, забезпечена завдяки великій ширині плити.

Площу перерізу робочої арматури плити при розрахунку різних перерізів (у прольотах і на опорах) визначають як для прямокутного елемента, що згинається, з одиночною арматурою шириною b = 100 см і висотою hf . Знаходять табличний параметр  (в деяких підручних цей параметр позначається )

.

(6.3)

Потім за таблицями визначають коефіцієнт  і обчислюють необхідну площу арматури As:

.

(6.4)

При прольотах, що відрізняються один від одного більше ніж на 20%, чи якщо потрібно виконати розрахунок на розкриття тріщин у розтягнутих зонах, розрахунок плит ведуть за пружною схемою. У цьому випадку за розрахункові прольоти плит приймають відстань між осями другорядних балок 1,05l0 (при ширині балок більше 0,05l0, де l0 – проліт другорядної балки у світлі). Значення навантажень на плиту приймають трохи зменшеними:

q' = g +v/2; n' = n/2,

де g і v – розрахункові значення постійного і тимчасового навантажень.

Розрізняють найбільш розповсюджені три способи армування плит: безперервний, роздільний і окремими стержнями. Перші два способи засновані на використанні зварних сіток заводського виготовлення, що укладаються з розташуванням робочих стержнів у напрямку, перпендикулярному до другорядних балок.

Безперервне армування (рис.6.3, а) здійснюють рулонними сітками, що розгортаються уздовж головних балок. Сітки в цьому випадку мають діаметр робочої арматури не більше 5 мм класу Вр-I. У прольоті сітку кріплять до опалубки цвяхами з підкладанням фіксаторів, а на опорах її укладають поверх арматури каркасів другорядних балок, причому в крайніх прольотах з підвищеними згинальними моментами доцільно укладати другу додаткову рулонну сітку над основною. Головний перегин сітки з прольоту на опору здійснюють на відстані 0,25 прольоту плити від осі другорядної балки.

Роздільне армування (рис.6.3, б) застосовують при діаметрі робочої арматури більше 6 мм класу А-III (А-400С). Плоскі сітки укладають роздільно в прольоті зі своєю робочою арматурою і на опорах зі своєю розрахунковою робочою арматурою. Виходячи з умов уніфікації, часто в прольотах і на опорах укладають сітки з однаковою робочою арматурою, але розміри цих сіток різні. Існують стандартні рулонні і плоскі сітки, що випускаються заводами, і номенклатура їхня наведена ГОСТах або ДСТУ. При проектуванні плит прагнуть використовувати існуючі стандартні сітки.

Армування плит окремими стержнями (рис.6.3, в) застосовують при відсутності на будівельному майданчику готових зварених сіток або при малому обсязі робіт, тому що даний спосіб дуже трудомісткий і неіндустріальний. Діаметр робочих стержнів може прийматися від 6 до 16 мм, в окремих випадках цей діаметр може бути і більшим. Крок між робочими стержнями залежить від товщини плити. У плитах товщиною до 15см крок стержнів приймають не більше 20 см, у плитах товщиною 15 см і більше крок складає не більше 1,5. Відповідно до епюри моментів частина пролітної арматури переводиться в опорну робочу за допомогою відгинів. Одночасно відгини сприймають розтягуючі зусилля від поперечної сили, їх виконують під кутом 30° чи 45°.

а

б

в

 

Почергово

 

Рис.6.3 – Армування балкових плит:

а – рулонними сітками (безперервний спосіб); б – плоскими сітками (роздільний);
 в – окремими стержнями; 1 – робоча арматура; 2 – розподільна арматура

 

Площа арматури, що доводиться до опори, повинна складати не менше 1/3 площі перерізу поздовжніх стержнів, обчисленої за найбільшим прольотним згинальним моментом, причому відстань між цими стержнями повинна складати не більше 350 мм. Переріз розподільної (поперечної) арматури повинен становити не менше 10% площі робочої арматури і не менше 3-х стержнів на 1 м. Плити товщиною більше 80 мм армують трьома типами стержнів, що чергуються (рис.6.3, б), менше 80 мм – окремими прямими стержнями і прямими П-виразними скобами, що чергуються, на опорах. Якщо арматура використовується гладкого профілю, то кінцеві ділянки її в зоні опор на стіну мають петлевиразний загин.

Розрахунок і армування другорядної балки. Другорядні балки розраховують аналогічно балковим плитам відповідно до методу граничної рівноваги. На другорядні балки діють навантаження: від власної ваги самої балки, монолітної плити і підлоги, а також тимчасове корисне навантаження. Навантаження на другорядну балку представляють у вигляді погонного на 1 метр шляхом множення значення обчисленого навантаження (в кН/м2) на ширину вантажної смуги, рівної кроку другорядних балок.

Якщо число прольотів другорядної балки дорівнює п'яти і більше, то як розрахункову схему приймають нерозрізну багатопрольотну (умовно приймається п'ять прольотів) балку, опорами для якої служать головні балки. За розрахунковий проліт приймають відстань у світлі між гранями головних балок l0 = loc – bгл; при спиранні другорядної балки на стіну розрахунковим прольотом вважається відстань від осі площі спирання на стіні до грані головної балки (рис.6.4, а). Якщо ж число прольотів другорядної балки менше 5, то розрахункова схема залишається з фактичним числом прольотів. Зусилля в такій балці знаходять за довідковими таблицями.

Розрахункові моменти в балках при значеннях довжини прольотів, що відрізняються не більше ніж на 20%, з урахуванням перерозподілу зусиль, дозволяється встановлювати за наступними формулами:

у першому прольоті

 ; на опорі B ;

(6.5)

у середніх прольотах

 ; на опорах С, Д .

(6.6)

 

а

 

б

 

в

 

Рис.6.4 – Розрахункова схема й армування другорядної балки:

а – опалубна схема; б – розрахункова схема; в – армування другорядної балки

зварними каркасами і плоскими сітками

З урахуванням впливу різних варіантів завантаження тимчасовим навантаженням прольотів другорядної балки необхідно враховувати побудову огинаючої епюри моментів, що залежить від співвідношення тимчасового і постійного навантажень (v/g). Для різних співвідношень слід знаходити значення надопорного моменту в другому і наступному прольотах, що викликають у ряді випадків розтягання верхньої зони другорядних балок. Значення таких моментів наведені на рис.6.5.

Огинаючу епюру моментів будують залежно від двох розрахункових схем завантаження: 1) повне навантаження q = v +g знаходиться в непарних прольотах (1, 3, 5) і умовно постійна q¢ = g + v/4 знаходиться в парних прольотах (2, 4); 2) повне навантаження q = v +g знаходиться в парних прольотах (2, 4), а q¢ = g + v/4 знаходиться в непарних прольотах (1, 3, 5). Додатком до постійного навантаження тимчасовим v¢ = v/4 враховується опір головних балок до повороту другорядних балок.

Значення поперечних сил обчислюють за наступними формулами:

на крайній вільній опорі

QA = 0,4(g + v)l01;

(6.7)

на першій проміжній опорі ліворуч

QB,l = 0,6(g + v)l01;

(6.8)

на першій проміжній опорі праворуч і наступних опорах

QB,r = 0,5(g + v)l02 .

(6.9)

Різниця у значеннях поперечних сил пояснюється впливом опорних моментів.

Необхідну площу робочої поздовжньої і поперечної арматур одержують відповідно до розрахунків за першою групою граничних станів, використовуваних при розрахунках елементів, що згинаються.

Площа перерізу поздовжньої робочої арматури в нижній зоні балок обчислюють за максимальними прольотними моментами у першому і другому прольотах, а площу перерізу арматури у верхній зоні (над опорами) визначають за максимальними опорними моментами. За розрахунковий переріз другорядної балки в прольоті приймають тавровий переріз з шири-

Рис.6.5 – Величини коефіцієнтів b для визначення моментів у середніх прольотах балок та на опорах залежно

від співвідношення навантажень v/g. Епюри розрахункових ординат додатних і від’ємних моментів М = β(g + v)l02

0

 

ною полиці  не більше lос, а над опорами – прямокутний, оскільки в цьому випадку верхня плита попадає в розтягнуту зону й у роботі перерізу не бере участі. Ці перерізи розраховують як такі, що згинаються з подвійною арматурою.

Розрахунок і конструювання поперечної арматури в похилих перерізах в зоні опор (на відстані 1/4loc виконують на дію поперечних сил, обчислених за формулами (6.7)-(6.9) як для елементів, що згинаються. У середній частині прольоту поперечна арматура встановлюється за конструктивними вимогами (s = 3/4h), кратно 50 мм, але не більше 500 мм).

Армування другорядних балок може виконуватися звареними каркасами і сітками або в’язаними каркасами і сітками з окремих стержнів. Поздовжні робочі стержні каркасів і сіток слід розміщувати відповідно до епюр моментів, що огинають балку, заводячи за точки теоретичного обриву стержнів на 20d, де d – діаметр арматури; поперечні стержні встановлюють відповідно до епюр поперечних сил.

Якщо кількість каркасів чи окремих стержнів у прольоті складає три, чотири і більше, то мінімум два каркаси або два стержні треба доводити до граневої опори головних балок і опорних торців другорядних балок над стінами, тому що кінцеві ділянки балок повинні сприймати випадкові силові впливи, а також усадку, зміни температури, удари тощо. Каркаси, що доводяться до опор у зоні головних балок, зв'язують за допомогою стикових стержнів, що пропускаються через головні балки. Проектне положення каркасів і сіток в опалубці забезпечується за допомогою спеціальних фіксаторів, що перешкоджають зсуву арматури при заливанні бетоном.

У верхній зоні (переріз над опорами) другорядні балки можуть армуватися рулонними чи плоскими сітками, а також надопорними  П-подібними каркасами. Розподільча арматура сіток може одночасно бути робочою надопорною арматурою плити.

Розрахунок і армування головних балок. Зовнішні навантаження на головні балки передаються вже не у вигляді рівномірно розподіленого навантаження, як це було в монолітній плиті і другорядній балці, а у вигляді зосереджених сил, прикладених у місцях спирання другорядних балок. Як розрахунковий проліт для головних балок приймають відстань між осями опор.

Зовнішні навантаження, прикладені по осях колон, не впливають на значення згинальних моментів і поперечних сил у головних балках, тому їх у розрахунку не враховують. Власна вага головних балок приводиться до зосереджених сил, прикладених у місцях спирання другорядних балок. Розрахункова схема чотирьох-прольотної головної балки наведена на рис.6.6, а. Тут же показана епюра моментів для постійного навантаження.

Висоту перерізу головних балок приймають в межах (1/8÷1/15)l, а ширину перерізу b = (0,3÷0,5)h.

Особливістю побудови епюр внутрішніх зусиль M і Q для головних балок є те, що необхідно будувати для цих балок епюри моментів, які огинають, і поперечних сил, тобто необхідно розглядати різні варіанти навантаження прольотів головної балки тимчасовим навантаженням v. Це навантаження може діяти в першому і третьому, у другому і четвертому, у двох суміжних прольотах і т.д.

Для можливості побудови таких епюр існують спеціальні таблиці, які дозволяють за допомогою готових коефіцієнтів визначати в характерних точках величина згинальних моментів і поперечних сил для різних варіантів завантаження. Як приклад таких таблиць наведена табл.6.1.

Після побудови огинаючої епюри моментів роблять у необхідних випадках перерозподіл зусиль (зменшують опорні моменти на 20-30% і збільшують прольотні на 0,5 від величини знятого з опор моментів).

 

Рис.6.6 – Розрахункова схема і варіант армування головної балки:

F-1 і F-3 – наскрізні прольотні каркаси, F-2 – скорочені прольотні каркаси; F-4 – опорні каркаси, що зміщуються один відносно другого відповідно до згинаючої епюри опорних моментів, N-1 – сітки в зонах перетину головних балок із другорядними; 1,3 – поздовжні робочі стержні каркасів F-2, F-3, що обриваються в прольоті; 2 – поздовжні робочі стержні каркасів F-1 і F-3, що доводяться до опор, 4 – поздовжні робочі стержні каркасів F-4; 5, 6 – епюри опорних і прольотних розподілених (теоретичних) моментів; 7, 8 – те ж дійсних моментів, що витримуються перерізами балки

 

Таблиця 6.1 – Згинальні моменти і поперечні сили

нерозрізних трипрольотних балок з рівними прольотами

При рівномірно розподіленому навантаженні M = (αg +βv)l2; Q = (γg + δv)l.

При зосередженому навантаженні M = (αG + βV)l; Q = γG + δV.

Схема

навантаження

Прольотні моменти

Опорні

моменти

Поперечні сили

M1

M2

МB

МС

 

0,08

0,025

– 0,1

– 0,1

0,4

– 0,6

0,5

– 0,5

0,6

– 0,4

0,101

– 0,05

–0,05

–0,05

0,45

–0,55

0

0

0,55

–0,45

–0,025

0,075

–0,05

–0,05

–0,05

–0,05

0,5

– 0,5

0,05

0,05

по розрахунку

по розрахунку

–0,117

–0,033

0,383

–0,617

0,583

–0,417

0,033

0,033

по розрахунку

по розрахунку

–0,067

–0,017

0,433

–0,667

0,083

+0,083

–0,017

–0,017

0,244

0,067

–0,267

–0,267

0,733

–1,267

1

– 1

1,267

–0,733

0,289

–0,133

–0,133

–0,133

0,866

–1,133

0

0

1,133

–0,866

–0,044

0,2

–0,133

–0,133

–0,133

–0,133

1

–1

0,133

0,133

по розрахунку

по розрахунку

–0,311

–0,089

0,689

–1,311

1,222

–0,778

0,089

0,089

по розрахунку

по розрахунку

–0,178

–0,044

0,822

–1,178

0,222

0,222

0,044

–0,044

 

Підбір площі перерізу робочої арматури в прольотах і на опорах головної балки виконують аналогічно розрахунку другорядних балок (у прольоті тавровий переріз з відповідними параметрами, на опорі прямокутний переріз). Для підбору арматури на середній опорі приймається розрахунковий момент не по осі опори, а по грані колони, тобто

 ,

(6.10)

де  – висота перерізу колони.

Похилі перерізи розраховують відповідно до вимог, визначених до розрахунку елементів, що згинаються. Поперечну силу в цьому випадку приймають з коефіцієнтом 1,3, з огляду на можливість зростання поперечної сили при перерозподілі згинальних моментів за довжиною балки.

На ділянках перетину головних і другорядних балок у верхній зоні перетинаються робоча арматура головної і другорядної балок, а також робоча арматура плити, тому при розрахунку опорних перерізів головних балок відстань від центру ваги розтягнутої робочої арматури до крайнього розтягнутого волокна приймають рівною a = 7-9 см.

Армування головної балки виконується плоскими зварними каркасами або окремими стержнями. Каркаси можуть виконуватися прольотними й опорними. У ряді випадків опорну арматуру встановлюють у вигляді окремих стержнів, приварених до плоских прольотних каркасів. Для економії металу в крайніх і середніх прольотах відбувається обрив других нижніх стержнів каркасів відповідно до вимог побудови епюри матеріалів (епюри арматури). Такі ж обриви можуть спостерігатися для верхньої опорної арматури. Якщо армування виконано окремими стержнями, то прольотну нижню арматуру переводять у верхню, виконуючи відгини під кутом 45°-60°. У зонах опор стиснуті стержні плоских зварних каркасів охоплюють коритоподібною сіткою або окремими сполучними стержнями.

Загальна технологія влаштування монолітного ребристого перекриття полягає в тому, що спочатку в опалубку встановлюють зварені чи в’язані каркаси головних і другорядних балок, нижні їхні стержні зв'язують стиковими стержнями, далі в головних балках розміщують додаткові сітки, потім укладають зварені або в’язані сітки плит, надопорні сітки другорядних балок, після чого проводиться укладання бетонної суміші.

Монолітні ребристі перекриття з плитами, опертими по контуру, є різновидом ребристих плоских перекриттів. Вони складаються з балок, розташованих по осях колон у двох напрямках при співвідношенні сторін у плитах l2/l1 £ 2. Монолітні ребристі перекриття з плитами, опертими по контуру, бувають двох типів: гладкі й кесонні (рис.6.7 а, б). Перші застосовують при прольотах 4-6 м, другі – при великих прольотах 6-9 м. Застосування перекриттів цього типу виправдовується в основному вимогами архітектурної виразності, оскільки вони менш економічні, ніж перекриття з балковими плитами.

Товщина плит гладких перекриттів звичайно складає 10÷14 см, а кесонних – 5÷10 см.

а

б

Рис.6.7 – Конструктивні схеми монолітних ребристих перекриттів

з плитами, опертими по контуру:

а – ребристі з гладкими плитами; б – кесонні

 

Плити, оперті по контуру, що знаходяться між основними несучими балками, розраховують найчастіше кінематичним способом за методом граничної рівноваги. Сутність цього методу полягає в тому, що граничний стан у плиті настає внаслідок утворення системи лінійних пластичних шарнірів у формі конверта (рис.6.8), при якій плита перетворюється в сукупність твердих дисків, здатних переміщуватися без наступного збільшення зовнішнього навантаження, тобто відбувається кінематичне обертання одного диска щодо іншого.

 

а

б

 

Рис.6.8 – Розрахункова схема плити, опертої по контуру,

за методом граничної рівноваги:

а – розрахункова схема плити; б – розрахункові схеми балок

 

Значення прольотних моментів M1 і M2 і чотирьох опорних моментів , ,  і , що діють у пластичних шарнірах, зв'язані між собою і з рівномірно розподіленим навантаженням q наступним співвідношенням:

,

(6.11)

де        l1 – менша сторона плити (ширина);

l2 –більша сторона плити (довжина).

Формула (6.11) отримана на підставі рівності робіт зовнішніх і внутрішніх сил на можливих переміщеннях плити.

Задаючи співвідношеннями між розрахунковими моментами, задачу зводять до вирішення рівняння (6.11) з одним невідомим замість шести невідомих. Найчастіше таким невідомим є прольотний момент у короткому напрямку M1. Співвідношення межу моментами залежно від співвідношення прольотів рекомендується приймати в межах 1÷2,5; менші значення відносяться до кутових плит, великі – до середніх внутрішніх. Такі співвідношення наведені в табл.6.2.

Таблиця 6.2 – Співвідношення між розрахунковими моментами в плитах,

опертих по контуру

l2/l1

M2/M1

MI/M1 M¢I/M1

MII/M1 M¢II/M1

1÷1,5

1÷0,2

1,3÷2,5

1,3÷2,5

1,5÷2

0,5÷0,15

1÷2

0,2÷0,75

За розрахункові прольоти l1 і l2 приймають відстані у світлі між контурними балками. При спиранні на стіну розрахунковий прольот дорівнює відстані від грані балки до середини площини спирання.

Значення моментів, що входять у формулу (6.11), обчислюють, множачи відповідні площі перерізу арматури, що приходяться на 1м плити Аsi, на розрахунковий опір арматури Rs і плече внутрішньої пари сил, прийняте zb = 0,9h0:

Mi = RsAsizb .

(6.12)

Плити армують плоскими звареними або в’язаними сітками при прольотах l1 = 2,5 м і менше, при прольотах більше 2,5 м використовують рулонні сітки (рис.6.9). Для сприйняття прольотних згинальних моментів у нижній частині плити укладають додаткову сітку. При армуванні плит вузькими плоскими сітками з поздовжньою арматурою нижні сітки укладають у два шари, з розташуванням робочої арматури у взаємно перпендикулярних напрямках, а верхні сітки укладають над балками з розташуванням робочих стержнів перпендикулярно до осей балок.

На балки монолітних ребристих перекриттів з плитами, опертими по контуру, передається трапецієподібне F2 або трикутне F1 навантаження (рис.6.8, б), інтенсивність якого визначається залежно від співвідношення прольотів плити і вантажної площі, з якої збирають навантаження. Розрахункові прольоти балок приймають рівними відстані у світлі між колонами. Загальне навантаження на балку з трикутною епюрою дорівнюватиме:

;

(6.13)

з трапецієподібною епюрою

 ,

(6.14)

де        g, v – постійне і тимчасове навантаження на 1 м2.

 

а

б

в

Рис.6.9 – Армування плит, опертих по контуру:

а – розкладання верхніх сіток при армуванні вузькими плоскими сітками;

б – розкладання нижніх сіток у тій же плиті; в – варіант армування суцільними сітками на проліт

 

У вільно лежачій балці згинальні моменти від такого навантаження відповідно будуть рівні

 ;

(6.15)

 .

(6.16)

Крім того, слід враховувати рівномірно розподілене навантаження g1 від власної ваги самої балки і частини перекриття з тимчасовим навантаженням на ній, обумовленої по вантажній смузі шириною, рівною ширині балки b.

Згинальні моменти з урахуванням нерозрізності балок і перерозподілу внутрішніх зусиль складають:

у першому прольоті і на першій проміжній опорі

 ;

(6.17)

у середніх прольотах і на середніх опорах

 ,

(6.18)

де M0 визначають за формулами (6.15) і (6.16).

У трипрольотній балці момент у середньому прольоті слід приймати не менше моменту защемленої балки:

 .

(6.19)

Поперечні сили можуть прийматися рівними Q1=F1 /2 або Q2=F2/2 з боку однієї балки.

Порядок підбору площі перерізу арматури і принципи армування контурних балок, що обрамляють плити, такий же, як головної балки ребристого перекриття з балковими плитами.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я