4.1. Загальні вимоги до розрахунку пальових фундаментів

В сучасних умовах при будівництві висотних будівель та споруд, що передають значні навантаження широко використовують пальові фундаменти. Вони дають можливість передавати навантаження на більш глибокі шари ґрунту, що підвищує їх несучу здатність порівняно з фундаментом неглибокого закладання, та мають значно менші деформації основи. Якщо при новому будівництві раніше використовували тільки забивні палі, то тепер значно більше поширення мають буронабивні та вдавлювані палі. До того ж на забудованих територіях, коли можливий вплив нового будівництва на сусідні будівлі і споруди використання буронабивних і вдавлюваних паль, що не мають динамічного впливу на основу при влаштуванні, є обов’язковим.

            За останні роки знайшла широке використання нова технологія влаштування буронабивних паль, при якій через пустотілий шнек, що заглиблений на проектну глибину під тиском подається бетонна суміш, яка створює стовбур палі. Армування цієї палі забезпечується заглибленням арматурного каркасу в тільки що влаштований стовбур. Такі палі отримали назву буроін’єкційні палі великого діаметру (більше 0.40 м). Ці палі виготовляють за допомогою станків фірми “Солетанш”, “Бауер” та ін.

            Розрахунок пальових фундаментів полягає в попередньому визначенні несучої здатності одиночної палі прийнятих розмірів, як по несучій здатності ґрунтів основи, так і по несучій здатності матеріалу палі (остання повинна бути вищою), та встановленні необхідної кількості паль в складі пальового фундаменту. Ці розрахунки виконуються за І групою граничного стану (за несучою здатністю основи).

Несуча здатність палі для реальних об’єктів визначається, як правило, за даними випробування паль статичним навантаженням. В окремих випадках норми [7] дозволяють визначити остаточно несучу здатність забивних та вдавлюваних паль за результатами випробування еталонної палі чи палі-зонду ІВП-127 (ИИС-127). Ці методи мають точність визначення порівняно з даними статичного випробування в межах 5…10%, що для практики є допустимим. За даними статичного зондування визначають попередню величину несучої здатності паль (вона має точність до 10…25%),яка повинна контролюватись по даним випробування статичним і (або) динамічним навантаженням. Ці методи потребують даних реальної оцінки несучої здатності основи паль, яку при курсовому проектуванні відтворити важко.

В той же час норми [7] рекомендують для визначення несучої здатності всіх видів паль теоретичні формули, що враховують табличні значення опору ґрунту під нижнім кінцем палі та по її бічній поверхні. Таке визначення несучої здатності паль є досить наближеним (точність до 50%), а тому використовується при реальному проектуванні для попереднього призначення параметрів паль та величини допустимого розрахункового навантаження на палю. Цей метод і використовується в курсовому проектуванні.

Окрім розрахунку паль на вертикальне навантаження їх розраховують і на горизонтальне навантаження.

В цивільному та промисловому будівництві використовують переважно фундаменти з низьким ростверком, при якому весь пальовий фундамент заглиблюється в ґрунт.


Авторы: 239 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 268 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я